Деміфологізація
110111
Пригірклим туманом
стелився той ранок,
коли ти дізнався,
що див не настане,
й сміялись русалки
в дзеркалах озер.
І небо сховалось
в прокислім серпанку,
і стерлися фарби
з обгорток планет.
І круки кружили,
і серце скрутило
й набилося пилом
оте, що світило.
І не розрізнити,
де правда, де міт.
І стала людина
невірити в диво
бо диво убило
оте, що світило.
Й шурхнуло кресало,
і світлом обдало
усе, що ховалось.
І дива не стало.
І круки горлали,
сміялись русалки,
і стерлися фарби
з обгорток планет.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯