Липень, 2027

Це літо я не зможу забути ніколи. Не зможу забути тому, що не можу його згадати. Скільки не намагаюся відновити все в пам'яті, але окремі фрагменти й події вислизають від мене. Немов мокрий пісок на пляжі, коли будуєш замок. Я просіюю мокрі піщинки спогадів, просочені чи то морською водою, чи то гіркими сльозами, щоб зловити те, чого мені не вистачає для повноти картини. Але марно, чергова хвиля накочує на берег і змиває замок, що ледь почав формуватися. А з ним і все, що я встиг згадати про те літо.

Із Софією ми познайомилися випадково, на фермерському ринку в Екс-ан-Провансі, де ми зіткнулися біля одного з прилавків…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.