МІДНІ МІДІЇ

Мідні мідії, темна патина,

Пахне йодом і трохи хлоркою.

Твої погляди бродять яхтами

Між Неаполем і Майоркою.

Ти фарбуєш вуста цикутою,

Ти будуєш в мені колонію,

Та стіною безбарвні сутінки

Між твоєю й моєю долонею.

Ти шепочеш нічними бризами,

Ти звучиш у мені орга́нами.

Не лишаєш мені вибору

Ти очами ущерть п'яними.

Почуваюсь і гномом, і велетом,

І кохаю твої недоліки.

Обіцяєш ти знову склеїти

Всі уламки моєї майоліки.

Піднебіння печеш цитриною,

А за мить запираєшся ґратами,

Зовсім поруч стою - за вітриною,

Поряд з іншими експонатами.

Розбиваю вітрину, хапаю -

Ти і обіймах моїх танеш...

Ти із тих, хто складається з вітру -

Нічиєю ніколи не станеш.

Залишаєш в руках мушлі й пера,

І листи у нагрудній кишені.

І фіалкові винні плями,

Ніби отвори в центрі мішені.