Небо

Над тобою лиш спокійне небо

Що зорко вдивляється в тебе,

Пірнаючи в глибину твоєї душі,

Коріння синє хоче пустить.

І розквітнуть тоді буйні квіти,

Зникне десь цей світ примхливий,

Лиш лишаться спокій таємничий,

І легкість, як у вільної птиці.

Так пусти його як найшвидше,

Хай клітку кістляву відкриє.

І випустить тебе у даль небесну

Туди, до Істинного себе.