Роздуми

Якось так дивно в передчутті страждань,

Чом з них складається усе життя, а миті щастя

як щось непомітне?

І десь зникають безліч запитань,

і просто справді дивно... Чи буває так, щоб щось маленьке і тендітне

та й не страждало? А як в книжках навіки з красивим кінцем чи крахом всесвітнім.

Чи просто скінчилось як в фільмі і більше ні завтра, ні вчора, лиш пам'ять що стрічка кінця добігла.

І знову дитинство і сонячний теплий день.

А чи буває так, щоб щось болить, і вмить захочеться і те зникає?

Мені здається, що такого не буває, але ж так хочеться, щоб той скінчився біль,

Я б аплодувала богу, і вірила б у нього як ніколи.

Щоб у рекламі на ютубі матері могли не бачити дітей своїх до глибини дорослих болем,

А клята дура ця війна не починалася ніколи.