#разомдалеко

Життя буває жахливою падлюкою. Деколи здається, простягнеш руку і торкнешся коханої людини, як раптом розумієш, що вас розділяє прірва. Прірва в півсвіту, а то й у цілий світ. Зої шалено хотілося доторкнутися до Кріса, обійняти його і вп’ятися в нього в пристрасному поцілунку. Відчути його міцні обійми, його сильні руки на своєму попереку, о, вже трохи нижче, наждачку щетини, що відростає, смак його губ і кави, яку він щойно випив, запах його лосьйону після гоління, змішаного з нотками мускусу та поту. Лише один дотик, але й він залишався лише мрією, тому що Кріс зараз був далеко, за океаном, і до кінця служби йому залишалося ще чотири місяці, один тиждень і два дні.
02140
Публікація: 27.06.2023 - 27.06.2023
Оповідання
Завершено
Сторінок: 18
Символів: 25 562