* * *

Цілий вирій тіней невпинних

Від днини до днини ставлять на книпи

В черепі мої вичерпні достатки.

І голос з вечора до ранку пече мої ранки

І монотонним мовить тоном:

"Не кажи моветоном! Не стань Вавилоном!

Тобі ж явно не явиться Яхве!"

Та саме воно все манить і манить, а не білі яхти,

П'янство, пороки, злата вагони,

Старезні палаци в стилі бароко.

Це все не панецея,

допоможе як молитва фарисея

Чи ефект плацебо від шахрая-фармацевта.

А потрібен порив,

І щоб він точно не поник

Та за рамки всі можливі проник,

Та щоб змітав ті пусте тління та бездійство —

Ось що для мене по-справжньому цінно.