Дозволю собі кохати. Знову...

Я спала, і мені снилося волошкове поле, а запах грози та азоту бив свіжістю у ніздрі — вдихала його на повні груди. Снився день мого сімнадцятиріччя і я добре пам'ятала його з усіма найменшими подробицями. Тоді ми зібралися з друзями на природу, там були шашлики й алкоголь — просто ріки лилися з нього. І пісні під сумний супровід струн гітари. Тоді вперше мене поцілував Марк — мій однокласник. Його губи були гарячими, вологими, і пробуджували всередині щось таке шалене, первобутне... Воно рвалося з нутра разом з тихими стогнами та шаленим гупанням серця. Того дня мене вперше поцілував та взяв чоловік. Це було не так, як пишуть в книгах та показують в кіно, але було приємно і хотілося ще. А потім все змінилося було важко вгамувати емоції хотілося більшого. Я в прямому сенсі цього слова власноручно вивчала своє тіло. Ні я не повія, і ніколи не була нею, але я мала багато чоловіків, і вони вміли зробити приємно, та я нікого з них не кохала, бо просто не змогла пробудити в собі ці емоції. А потім я зустріла Роба й закохалася, захотілося стати для нього іншою, і я стала. Я виконувала всі його забаганки, навчилася готувати, звільнилася з роботи, годинами тренувалася в спортзалі — поки не починали цівкою стікати струмочки поту по тілу, і все щоб бути потрібною.

— Ей прокидайся, хтось вперто штовхав мене, намагаючись розбудити. Я розплющила очі, і переді мною стояв Адам в чому мати народила. Не могла не зауважити, що вигляд він мав паскудний, посіріле від алкоголю обличчя, виразні синці під очима, прим'яте та скуйовджене волосся, нестерпний запах перегару та тютюну, і ще купа запахів, цілий букет з жіночих ароматів; дорогих і дешевих парфумів прилиплих до тіла, ще з вчорашньої гулянки. Захотілося відчинити вікно, щоб запустити свіже повітря в кімнату, а ще захотілося кави, так що аж під ложечкою зассало. Ох кава, я була божевільною кавоманкою, але треба вшиватися звідси поки не пізно, і поки від мене нічого не просять в замін за притулок на ніч.

Власник будинку пішов по своїх справах, а я швидко встала з дивана у вітальні, який зайняла вночі, обережно склала плед, що слугував ковдрою, збила декоративну подушку, і попрямувала швидким кроком до коридору, де вчора залишила свої чоботи. Вийшла на вулицю, там була майже мінусова температура, але мрячив дощ. І тут я згадала що куртка залишилася в машині, як і сумка з особистими речами та документами. Авто не було на подвір'ї, де власник вчора його залишав. Отже, я мушу повернутися, і попросити Адама про те, щоб він повернув мої речі. Про себе я сварилася і лаялася, але заходила знову до середини.

Адама ніде не було, тому я сіла на диван в приймальні й просто очікувала, що він з'явиться. Врешті решт через якийсь час він спустився сходами з другого поверху, з вологим від води волоссям, в білій обтиснутій футболці та світло сірих вільних спортивних штанах. Вигляд він мав куди кращий, обличчя не було перекошеним від ранкового похмілля, а яскраві зелені очі чоловіка пильно дивилися на мене.

— О добре, що ти ще не пішла Ніна,

— Сам ти Ніна, а я Міла, невдоволено буркнула собі під ніс, і здається він не почув, бо з посмішкою продовжив,

— Хоч складеш компанію за сніданком, бо страх як не люблю снідати сам.

Ми сіли за той самий стіл, навіть на ті самі місця що і вчора, але зараз на столі був щедрий сніданок, і гаряча кава в кавнику, і я тихо раділа.

— Ніна, хочеш вина, може горілки?

— Боже, ти ж лише щойно очі розплющив, про який алкоголь мова? І Міла я, Міла — голосно, майже надривно проговорила, щоб цей телепень вже точно запам'ятав.

— Дівчино, ти нестерпна, зовсім жартів не розумієш, а щодо алкоголю, я можу собі дозволити.

— Ну, ну, а чи довго витримає твій організм таке вседозволене свято душі, і взагалі. в честь чого такий бенкет?

— Ти про що, і я покосилася у відповідь на його питання, на стіл,

— ААА, ти про це, то це ж мій звичний сніданок, люблю смачно поїсти, особливо коли вночі добряче нагулюєш апетит, але ти вчора була зовсім не солодкою, а скоріше сльозливою пані, яка розмащувала соплі по обличчю.

— Ти завжди такий нестерпний?

— Ні лише тоді коли фізично не задоволений.

Разом з цими словами він натякаючи підморгнув.

— Ну і дурень! Відай мої речі, які залишилися в авто і я піду, не маю бажання далі дратувати тебе і себе.

— Ой які ми ніжні, так ось яка ти квіточка? Не будь кусакою, посидь зі мною трохи, і я після сніданку відвезу тебе до дому.

Якийсь час я мовчки сиділа потупившись в миску з горіхами, що стояли на столі, а потім відчула гарячу обпікаючи сльозу, що зрадницьки скотилася по щоці, спробувала її непомітно змахнути, але все ж зараза — помітив.

— Довго ти мовчки рюмсатимеш, чи все ж поділишся, виллєш душу і заспокоїшся нарешті.

Я мовчки сиділа, а Адам продовжував обпікати мене прямим зацікавленим поглядом, аж поки я не здалася і майже не прокричала,

— Нема в мене дому, ні грошей, ні друзів, ні роботи, нічого в мене нема, я безпритульна дурепа, яка лише раз в житті дозволила собі слабкість — покохати, а зараз розплачуюся за це.

Я закінчила, і в кімнаті повисла тиша, яка продовжувалася і поки ми прямували в гараж до авто, де окрім вчорашньої чорної було ще дві — біла і червона автівки.

Я мовчки стояла, чекаючи поки мені віддадуть мої скромні пожитки, але Адам всівся за кермо, і прокричав мені,

— Чого стоїш? Сідай, будемо тебе прокачувати! Ти ж зовсім не потвора, а той хто тебе покинув повний ідіот. Зробімо так, щоб він, ще сто разів про це пожалкував.