ВІН ТАНЦЮЄ

Обертаються погляди,

Сповнені сліз до запилених шибок,

Та за склом, що розбите,

Нікого уже не знайти.

Він давно вже пішов,

Він танцює босоніж у піні прибою,

Та на кого покинув?

Як міг ти так просто піти?

Смерть вагітна красою,

Краса - наречена у смерті,

Обертається вічно

В танку ця шалена спіраль.

Він тасує світи, імена,

І часи, мов дитячі п'ятнашки,

Тануть й падають знов

Всі слова на небесну потерту скрижаль.

І брехня в кожній літері,

В кожному слові облудно святому,

Та народжує світло

Безодня гріха і пітьми.

І коли все скінчиться -

Знов з мандрів приходим нарешті додому.

І за брамою відчаю -

Робимось вкотре малими дітьми.

Світ цей повен страждань -

Тільки плутає вітер солоний волосся,

Не буває любові, я знаю -

Та вона обернула мене на кришталь.

Не збуваються мрії -

Та чому ж сокровенне дослівно збулося,

За відомим нова

Відкривається сонячна росяна даль.