Частина 6.
Отакої… Навіть опивень, що кинув пити, здивував би мене менше зараз.
Пригледіти? За Джуном? В місті, що цурається того вовколюда наче прокаженого, така вимога здається… неприродною. Неможливою навіть. А якщо згадати, що висловив її не хтось там, а капелан Ордену мисливців… Трясця! Відчуття таке, наче мене каменюкою вдарили…
Мабуть, і виглядав я так само, бо Гайворон раптово примружився та роздратовано пирхнув.
— Не треба так витріщатись, забродо. У світі трапляються речі дивніше за орденівського капелана, що дозволив собі… певну сентиментальність.
Останні слова він вимовив іншим тоном й навіть скривився, але майже непомітно. Буквально за мить його обличчя вирівнялося, набувши суворості. Втім, моє мисливське чуття не проведеш. Завдяки йому я точно знаю: Гайворон, попри всі намагання не показати це, надто схвильований. Він… щось приховує… як і всі в цьому світі, звісно. Але ніколи б не подумав, що таємниці Гайворона пов’язані з Джуном.
— І як саме я маю приглянути за ним? — спитав я після паузи. Гайворон у відповідь стис міцно губи та відвів погляд. Потім сказав:
— Так, як сам вважаєш за доцільне.
— Серйозно? А якщо я вважаю за доцільне віддати його якомусь заможному пану? Вовколюди сильніші за людей, витриваліші, живуть довше, готові працювати тільки за їжу, бо іншого їм не запропонують все одно… Найкращі кандидати для будь-якої важкої роботи.
Гайворон помовчав трохи, сьорбнувши пива. Потім подивився на мене й похмуро сказав:
— Враховуючи обставини… можливо для нього це було б краще за все… Але вона б цього не схвалила б.
— «Вона»?
— А крім того, — продовжив Гайворон, не звертаючи увагу на моє питання, — Ти цього ніколи не зробиш, забродо.
Він сказав це так впевнено й так серйозно, що я на мить навіть розгубився. Ну справді: Гайворон завжди регоче під час розмови як скажений. А якщо не регоче, то глузує й ніколи не впускає можливості встромити шпильку. Але зараз, коли почалася розмова за Джуна, він жодного разу навіть не посміхнувся. Чому, цікаво? Що його так гризе всередині, що він перестав бути собою?
— Той, хто заради старого духа чхає на накази Ордена, вже точно не змусить вовколюда пахати за троїх та отримувати за це лише миску каші.
Він кинув у мене багатозначний погляд наче натякаючи на щось… Я насупився, підозрюючи неладне. И не даремно.
— Так, я знаю про лісовика на ім‘я Дуб, який переховував у своїх лісах нелюдів-злочинців… і якого ти намагався врятувати. Чув від Орвіка, якщо тобі це важливо.
— Він нікого не переховув! — миттєво спалахнув я, але одразу прикусив язика. Звинувачення у бік Дуба — одна з небагатьох речей, які я досі не навчився терпіти. Впливало й те, що Гайворон про все знав. Про Дуба, про ті до болю абсурдні події що тільки спричинили більше лиха. Хоча… Чого я власне очікував? Гайворон — мій капелан. Він розподіляє роботу між мисливцями, забезпечує нас зіллями та іншим зачаклованим мотлохом, що може знадобитися під час полювання. І саме капелани підтримують наші мисливські здібності, роблячи все для того аби вони не вщухали з часом. Така людина не може не знати деталі мого минулого…
— Як скажеш. — Гайворона, схоже, мій емоційний спалах не вразив. Він лише знизав плечима та ковтнув пива. — Щоб ти знав: я не збираюся вчити тебе життю зараз. Я лише пояснюю, чому звертаюся до тебе з таким… непростим проханням.
— Тоді може поясниш якого біса в тебе такий інтерес до Джуна? — роздратовано запитав я, все ще не маючи сил приборкати власну злість. Він знов знизав плечима й відповів на моє питання своїм:
— А хіба так дивно, що хтось піклується про самотнього юнака?
— Що в такому випадку заважає тобі самому попіклуватися про «самотнього юнака»? Нащо тобі я?
Це питання, схоже, взяло його за печінку. Він насупився та опустив голову, втупившись поглядом на свій кухоль з пивом й нічого не сказав. Я, бачачи це, вирішив дожати його:
— Кажи як є, Гайвороне. Я маю знати у що ти мене втягуєш. Інакше точно відмовлюся. І чхати мені, доповіси ти Орвіку чи ні.
І знов він промовчав, не зводячи похмурого погляду зі свого кухля. Потім вилаявся та піднісши кухоль до себе, випив пиво ривком, до дна.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!