О. Калина "Три сина - три сокола" (вірш)
Пам’яті Олександра Авраменко
А мати мала трьох синочків:
Володю, Сашу і ще Толю,
І жодної не дав Бог дочки –
Така вже, мабуть, її доля.
В сім’ї – три си́ни, три соко́ли:
Веселі, дружні, гамірні.
Ставало радісно довкола,
Як бавились сини в дворі.
Ще змалку техніку любили.
Був мотоцикл і мопед –
Самі ж на все це й заробили,
А в Толі був – велосипед.
Коли канікули у школі,
Не били байдики, не спали,
Механізаторам у полі,
Що в їхніх силах помагали.
Отак росли і підростали,
Не знали бідоньки, ні горя,
Та щастя вічним не буває,
Мабуть, така Господня воля.
І як вже мати не старалась,
Та лихо не могла прогнати,
Бо чорна смуга починалась
Коли ж кінець – не можем знати.
Дві операції зробили
У старшого її синочка;
Хвороба й Толю підкосила,
В якого син росте та дочка.
Тоді середній Олександр
Узявся брату помагати.
Відомо: в наш час лікуватись
Грошей багато треба мати.
Та він не встиг привезти гроші,
Як був вже похорон в селі.
Біда… й новини нехороші:
Їх односельці на війні.
І добровольцем Олександр
На схід відправився з бійцями,
Щоб Україну захищати,
Де діти брата, дім з батьками.
Надійний друг, армієць вправний
Відважно з ворогом він бився
Та шлях життєвий закороткий
Герою нашому судився.
Додому Саша не вернувся,
Поповнив він небесне військо.
Цей подвиг нами не забувся,
Вклоняємось Герою низько.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!