Крик

За стіною чути крики,

біль клекоче в грудях.

Душі тінню оповиті,

звуки нерви крутять.

Холод пальці обпікає,

хочеться втікати.

Кожен із присутніх знає:

морок не здолати.

Плаче, стогне за бетоном,

стіни сльози вкрили...

Тріпотять в страшнім мінорі

мрії вже безкрилі.

Вогник світла ще палає

у пітьмі силенній,

порятунку дочекають

жертви ті стражденні.

Серед порожнечі світу —

там, де гинуть мрії,

знов засяє усміх літа

й рани обігріє.

Запульсує радість в жилах,

крик розтане в тиші...

Світло — нездоланна сила,

морок вщент розкришить!

(Липень 2023 р.)