Добрі передвісники. Мій варіант 3 сезону

Кроулі різко схопився на ноги. Всюди літав пил, через відсутність вікон нічого не видно. В голові шуміло, очі боліли, але на думці було одне: "Це був сон?" Такс. Треба спочатку знайти телефон і дізнатися який зараз рік. Демон почав нишпорити по темних закутках холодного приміщення. Він натикався на скло, делев'янні дошки, бочки, які пахли вином, але смартфон так і не знайшов.

- Чорт з ним. Де вихід??

Відчувався протяг. Можливо, Змій знаходився в чиємусь підвалі. А скоріше в винному підвалі, судячи з бочок з-під вина.

- Окей. Вирішив ти нализатися як свиня і знаєш, де вхід до чийогось винного погрібна. А, де вихід, ти випадково не забув взнати? - говорив він сам до себе.

Тут здалеку почувся скрип дверей. Кроулі примружив очі в спробі роздивитися когось в стороні скрипу. Привиділося? Чи там справді зараз стоїть юнак в білій сорочці та ліхтариком в руці?

- Агов, - почулося спереду. - тут є хто? - ліхтарик направився прямо в очі демону, від чого чутливі зіниці защипало.

Кроулі підняв руки та, замахавши, прикрикнув:

- Я тут!

- Дядьку Карлос?

- Ні.

- А хто ви?

- Кроулі.

- Я вас не знаю.

- Я тебе теж, малий.

- А що ви робите в нашому сімейному винному погребі?!

- Дегустую.

- Ану зараз же вийдіть звідси!

- Я б радий, але загубив десь свій смартфон.

Хлопець знітився, а потім різко вибіг за двері. Кроулі продовжував стояти вже в повній темряві. Пройшло хвилин п'ять, коли хлопчак повернувся з знайомим телефоном в руках:

- Ваш? - сторожко зацікавився юнак.

- Мій.

- Брешете!

- З якого дива?

- Цей телефон років десять вже в нас лежить!

- Ну значить я вже десять років у вас тут в запої.

- Це неможливо!

- Можливо. Віддай мені мій смартфон.

- Та це й не смартфон, а барахло якесь!

- Сам ти барахло. - різко прозвучало в хлопчака за вухом. Від переляку він з вереском відскочив і вдарився плечем об кам'яну стіну.

- Як ви це зробили?!

- Я багато чого вмію. А тепер віддай мені мою річ, малий, і я тебе не чіпатиму.

Хлопець з острахом протягнув руку і віддав телефон власнику. Швидко, як тільки міг, він вилетів через двері погребу і, магічним чином одразу ж забув про те, що тільки-но бачив.

Кроулі похабцем ввімкнув смартфон. Заряду було критично мало, але він все ж таки ввімкнувся. Схоже, поки демон спав, люди, що знайшли його, підтримували заряд та намагалися знайти власника. На годиннику були показані дата і час: 22:53. 13 липня 2034 року. Она маєш... В запої на 11 років. Такого в нього ще не було. Саме складне було дізнатися, чи все, про що пам'ятав демон, було правдою, чи сном? Чи справді в них з Азірафаелем все було добре, чи це уява Змія змусила його так думати? Спочатку треба вийти на свіже повітря.

На вулиці панувала ніч. Співали цвіркуни, чувся тихий свист одинокої пташки. Прохолода повіяла в лице одразу, як тільки демон вийшов з невеличких дверей. Накрапав невеличкий дощик.

- Де це мене... занесло..?

Збентежений демон поплентався до найближчої дороги. Зловивши авто, він намагався згадати, якою мовою до нього говорив юнак.

- Грецька. - подумав він. - це була грецька мова. Що я взагалі роблю в Греції?

Водій авто ніяково кахикнув:

- Ви будете сідати, чи так і стоятимете? Давайте бистріше, а то мені спішити треба.

Кроулі втупився в простір. "А де моя бентлі?" - промайнуло в думках.

- Ні, дякую. Я передумав.

Незадоволено плюнувши, чоловік погнав вперед.

-Чорт, чому це відбувається? Я так добре пам'ятаю, як лежав в одному ліжку з ангелом, а тепер хто зна де, без ключів від машини, без розуміння, де янгол і .... тверезий... Хіба я не мав відчувати похмілля після десятирічної п'янки? - всі ці думки наче виривалися з його горла. Було відчуття, наче він не думає, а чує свої думки.

- Я уві сні?!

Ніхто йому не відповів на запитання. Тільки вітер дув. Досить правдоподібно, щоб не вважати це сном. Але все ж це неприродне відчуття, наче демон надто розслаблений в м'язах, але водночас активно рухається, що створює відчуття, наче він слідкує за своїм тілом здалеку, наштовхували його на думку, що це ну дуууже реалістичний сон.

- Треба прокинутися...

В Лондоні був пречудовий ранок. Вночі пройшов доволі сильний дощ, а тому відчуття вогкості підбадьорювало роззяв, що снували вуличками. Була лише шоста ранку, але крамнички їхньої вулиці вже були відчинені. Біля кав'ярні зібралася купа народу, що прийшла за власною порцією бадьорого ранку. Але не всі постійні клієнти сьогодні прийшли випити разом кави. Зараз, ці постійні клієнти лежали в обнімку в старій книжковій крамниці, не думаючи ні про дощ, який прикрасив бруківку калюжами, ні про запашну каву, аромат якої простягався вулицею.

Кроулі різко підвівся. Розфокусованим поглядом обвів кімнату. Азірафаель спав кріпким сном. Вночі йому наснився кошмар, тому зараз він компенсував неспокійну ніч. Паморочилась голова.

Демон обережно виліз з обіймів, одягнувся і поплентався на кухню.

Хотілося кави, але потім на думку прийшло, що Азі буде не проти перекусити зранку. Любовно виношуючи цю ідею, він почав замішувати тісто не млинці. Поки він обережно наливав суміш на сковорідку, поки обережно перегортав млинець, поки один за одним складав їх в гарненьку тарілку, Змія мучило одне питання: Те, що він бачив, було сном? Чому це виглядало настільки реально? Поки неприємні спогади не заполонили всю голову, згори почулися чиїсь кроки. Біля дверей хтось зупинився і мить не було чутно нічого, окрім шкварчання пательні. Спиною Кроулі відчував погляд. Не встиг він обернутися, як на талію зі спини опустилися руки, а до спини притулилося янгольське вушко:

- Кроулі, що ти робиш?

- Я роблю тобі сніданок. - говорити про це було так ніяково.. так незвично.. але це була реальність, це був тільки їхній спільний ранок. Кроулі розвернувся на 180 градусів і тикнувся губами ангелу в лоба. Вони обіймалися так деякий час, поки не зрозуміли, що млинець на пательні вже залишив після себе одне вугілля. Але це не було так важливо. Зараз Азірафаель дивився в очі партнеру, а Кроулі дивився на його губи, брови, щоки , вуха, шию, плечі, знову на губи.. Нахилився й легенько, майже непомітно притулився до бажаних губ. Поцілунок вийшов вологим. Серце затріпотіло від близькості. Ангел почервонів і відвів погляд. Пройшло пів хвилини, коли вони без слів знову почали цілуватися, було чутно лише збите дихання, звуки поцілунків і шарудіння одягу. Азірафаель поклав свої руки на плечі демону. Йому доводилося трохи ставати навшпиньки, щоб дотягуватися до коханих уст. Кроулі відчував себе на сьомому небі від щастя: тепло розходилося по всьому тілу, змушуючи навіть заховані крила тріпотіти, дрижати, згинатися і розгинатися від задоволення.

Магічним чином ангел опинився притиснутий до столу. Між ногами Кроулі вправно притиснув коліном, що повністю знерухомлювало світленького.

Поцілунки продовжувалися, але згодом їх стало мало. Хотілося більшого, різкішого, приємнішого...

Поцілунки перетікали з губ Азірафаелю на шию, залишаючи після себе багряні засоси. Від нових відчуттів хотілося стогнати, в чому ангел собі не відмовляв.(намагався відмовити, але не міг) Насилу придушені схлипи та короткі стогони розлилися по приміщенню. Здавалося, вони зачіпали кожну річ в домі: кожа книжка, кожна кружка, кожна полиця чула ці безсовісні стогони, ці безсоромні схлипи, емоційні викрики імені коханого. Голова затуманилася і зовсім відмовлялася обробляти інформацію. Одяг потихеньку сповзав з розпалених тіл, а самі закохані вирішили піти ближче до ліжка. Не в змозі відірватися один від одного, вони марно шукали вхідні двері, щоразу оминаючи їх. Аж тут їм пощастило: демон провів ангела через дверний прохід і попрямував до сходів. На пить розірвавши поцілунок, він взяв збентеженого партнера за руку і скоренько піднявся по сходам нагору. До спальні обоє майже влетіли.

Одяг вже був зовсім не потрібен. Зараз парочку він дратував найбільше. Мабуть тому, від нетерпіння демона, сорочка Азірафаеля так швидко втратила свої ґудзики.

В низу живота солодко нило та просило більшого. Обоє чоловіків розуміли, чого хочуть, але вагалися. Кроулі, цілуючи знову і знову, говорячи на вухо про все на світі, легенько торкнувся оголеного стегна ангела і тихо запитав охриплим від збудження голосом:

- Ангеле, ти хочеш..?

Партнер був наче не в цій реальності. Єдине, що він міг на це відповісти - нетерплячий стогін, і тіло притиснулося до руки, шукаючи спасіння від очікування. Змій, не поспішаючи, сів навпроти коханого, закинувши ноги на ноги ангела, утворивши "човник". Вперше йому доводилося торкатися члена коханого. Ця думка була настільки суперечливою, що здавалася просто неможливою. Від доторку Азірафаель заскімлив і піддався вперед. Від цих спокусливих рухів демону вже дах знесло, і він не міг зупинитися. Навалившись на янгола всім тілом, змій кріпко обзопив обидва члена і почав ритмічно рухати зап'ястям. З уст Азі знову зірвався хрипкий зойк - настільки несподіваними були відчуття. Але хотілося ще. Хотілося випити з Кроулі весь поцілунок до останку, до останньої краплинки.. хотілося дослідити тіло коханого губами - сантиметр за сантиметром, що, схоже, добре виходило в самого демона. За ті 20 хвилин поцілунків вся шия святого янгола була червона. Заціловані уста раз за разом видавали те, що на небесах навряд чи оцінили. Але нікому не було діла до того, що зранку Кроулі і Азірафаель роблять в одному ліжку голі і притиснуті один до одного.

Пройшло ще кілька митей, коли чоловіки судомно кінчили демону в руку. Азірафаель опирався ліктями на ліжко. Руки і ноги тремтіли. Такого всплеску задоволення він не відчував ніколи. Це було краще, ніж задоволення від сильного наркотику, чи навіть ранкових млинців...