* * *

Поглянь довкола - як же порожньо,

Всюди окопи, вогні та погроми,

А ти як на долоні, дивись не стань кормом

Від мору й голоду для ґрунту холодного.

На тілі рани й нариви, в душі до оселі пориви,

Тільки що робити посеред руїни.

І ти пустий, пом'ятий, наче гільза

В пекельній бурі полум'я й заліза.

Хай зникнуть ці безодні душевні,

І вкаже шлях серед вершин і ущелин

Мій чи то Каладан, чи то Кадат,

Бо ось-ось туго затягнеться на шиї канат.