Серпень

До раю сходинки круті

і сліпить очі жар світила,

Ікар розправив свої крила

Під ясним поглядом згорів.

Холодний ранок бадьорить вікна

та й свіжість осені прийшла,

і небо сіре наче зблідло,

і захворіла тінь тепла.

Одне напевно лиш відомо,

що з року в рік, із циклу в вік,

приходить серпень дощовитий,

як пращур лондонських калік.

А потім смог вкладає спати

красивий літній теплий світ,

і прокидаються ворони

Кричать щось дивне, на своїм.

Чарівна, дивна ця пора,

ще повно сили в стеблах днів,

А згасне мить і їх нема,

лиш сірі лишки патиків.