Сонце серед дощу

Сонце серед дощу
Таміла Тарасенко
Таміла Тарасенко
Інколи, аби збожеволіти і почати перекраювати цей клятий світ по-живому, доста дещиці. Наприклад, чергових шести днів дощу. Без хвилини сонця чи хоч безхмарної ночі. І з розумінням, що всесвітній потоп, увінчаний врешті веселкою, знову відкладається. Шість днів сльоти, мряки, повітря, зітканого із мільярдів крихітних крапель. Слово честі, за таких умов починаєш радіти навіть нетривалим зливам. Тоді струмені води наче намагаються за будь-яку ціну змити із міста товсті шари багнюки, не переймаючись, а чи вціліє воно саме після такої купелі. Скидаєш взуття, хапаєш його у руки – немов віриш, що йому ще щось може допомогти – і вперед під нажаханими поглядами перехожих, що туляться на критих ґанках та у переходах. Чи їх дивують босі ноги, чи моя усмішка? Не питала.
46044
Публікація: 14.08.2023 - 14.08.2023
Оповідання
Завершено
Сторінок: 7
Символів: 10 199