Я. За. Творчість.

Хоч і мовчання в мені як ніколи,

але за серпень багато є віршів,

Немає часу, думки — біднота,

Прудкий листозгар у саду квітів.

Лягає на спину тінь неминуча

Спогадів, справ й незавершених мрій,

Кидає їх в'язку у лаву кипучу,

Торкається болем у свідомості дій.

Поки не чахну, виймаю їх з магми,

обпікаючи очі, що шкіра кусає.

Кожного ранку я посміхаюсь,

я сонце від жару в душі заховаю.