...

Накинь на мене ковдру із надії,

Обіймами своїми захисти.

Удвох нам бути зараз, то лиш мрії,

Та все ж, тримай мене міцніш, не відпусти!

Закрий мене вуаллю із любові,

Від світу злого зараз тут постав паркан.

Ти пам'ятаєш, як колись, в розмові,

Твої слова були для мене, мов дурман!

Укрий мене турботою і словом,

Що з ніжністю на вушко шепотів,

Стоятиму сьогодні перед Богом,

Лише б на зустріч нас благословив!

Вдягни мене у шати з віри,

І сподівання трішечки додай,

Життя моє без тебе давно сіре,

Побути б разом день нам вдвох бодай...