за чаєм

чаює з осінню серпень.

вербовою мовою мовить.

і з нею веде розмови

в гаю біля ставу неспішні.

де вітер віє у спокій,

неспокоєм трави колише

і хвилями синього ставу

плеще об берег в тишу.

в якій лише роздуми серпня

і осені подих легкий,

і оклик оманно далекий

закликанням та прикликанням.

птахи до тепла потяглися

в політ у зорю на ранні -

їм темні на обрію хмари

відлунням прощань у мовчанні...

їх осінь зманила у мандри,

в країну безмежного літа.

всміхається в тінях, у вітах,

серпневим вгощається чаєм.

і перше багряне листя

та жовте листя відчаю -

зненацька спадуть у трави...

і серпень всміхнеться навзаєм.