Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #листя (18)

Трибарв'я

Тебе листя осіннє накрило,

заплітаючись в твоє волосся.

Прилетіла ти хутко, стокрила,

а з тобою трибарв'я знялося.

Помаранчевим вкрились стежини,

а між нього червоним вплелися

шелестливі пучечки, мов жили,

що загорнуті в золото листя.

Ти приходиш заквітчана шумом

і вітрами, й дощами сповита.

Розмовляєш із кленом і дубом,

розфарбовуєш чаром їх стиха.

Твої руки сплітаються з гіллям,

малахіти висушуєш пальцями.

Увібравши у себе все зілля,

навесні закружляєш в них танцями.

(Вересень 2023 р.)

...

Роман Фещак

FLAVUM (ЖОВТИЙ)

Краплями вологими по вікні стікає

Літечко грайливе, що втікає вдаль.

Знову холоднішає, осінь наступає

І зове сховатись в золотаву шаль. 🍁

Й ніжні павутинки понесе за вітром,

Листя шарудінням ніжно заспіва.

Сонечко останнім обдарує світлом

Й натякне, що згодом жде всіх нас зима. ❄️

...

Amara

в кав"ярні...

в кав'ярні

загублені містом

в самотності я та осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.

і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні,

в якому мелодія тиха

вплелася у віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.

і зустрічі тут як прощання,

і могоголосий гомін,

і за філіжанкою кави

раптовий

та щемний спомин.

авта у дощу віддзеркальні

в калюжах,

вітринах мокрих.

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра.

в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа,

у квітах ніжного вітру.

виходжу з кав'ярні у вечір,

в холодне забуте місто,

в обійми похмурих вулиць

під дощ цей,

що шепіт пісні.

ховаюся під парасолю...

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність,

у волі що змерзла зовсім.........

...

Ем Скитаній

на перший сніг

вибиті вікна та двері -

крізь них залітає обпалене листя у залу.

де меблі розтрощені вщент.

розламаний білий рояль

обплутаний рваними струнами,

клавіші биті

розкидані навколо нього.

де наче б то стеля повинна бути

і дах -

зяє отвір,

діра,

в котру небом ввійшла

змарнілою,

хворою осінь

сховатися в цій руїні -

нестерпним холодом перших морозів

зима наближається,

поруч вона вже.

і перший сніг її переможно

спадає на землі війни.

чистим,

білим,

мокрим,

важким

лягає на грунт він.

але

від бруду та крові

стає рудішим за сонце,

що зависло на мить

яскраво край неба -

в червоно-рожевих хмаринах

тане воно

і тоне...

вітер вертить сміття по підлозі у залі,

листям обпалим, палим шумить.

між дерев прострілених - мертвих! -

жалобну мелодію зводить

та лине неспинно в далекі світи,

що за межами меж неосяжних.

і наче не вітер то все,

а прокляття,

прокльони!...

і дзвін поминальний

чується крізь канонаду війни,

яка кров'ю рясно полита,

закидана густо тілами поранених, вбитих

в розритій

вибухами

землі...

...в кутку,

між розбитих напів

стін з обгорілих цеглин

у залі розтрощених меблів

в обпалому листі,

в руїні

сховалася осінь від першого снігу зими,

занурилася у сон

під звуки

жалобного

вітру....

...

Ем Скитаній

за чаєм

чаює з осінню серпень.

вербовою мовою мовить.

і з нею веде розмови

в гаю біля ставу неспішні.

де вітер віє у спокій,

неспокоєм трави колише

і хвилями синього ставу

плеще об берег в тишу.

в якій лише роздуми серпня

і осені подих легкий,

і оклик оманно далекий

закликанням та прикликанням.

птахи до тепла потяглися

в політ у зорю на ранні -

їм темні на обрію хмари

відлунням прощань у мовчанні...

їх осінь зманила у мандри,

в країну безмежного літа.

всміхається в тінях, у вітах,

серпневим вгощається чаєм.

і перше багряне листя

та жовте листя відчаю -

зненацька спадуть у трави...

і серпень всміхнеться навзаєм.

...

Ем Скитаній

в замрії осінь...

в замрії осінь у природі.

дощі та вітер.

день мов сон.

краса та лагідність...

негода -

як примха, дійсність?...

чи закон?...

і стука дощ по парасолі

дрібними краплями імжи... -

чи стукіт той весела доля?...

чи то кохання у олжі?...

все загадково та непросто.

дилемою добра та зла.

чи, може, то сріблисті коси

імжею осінь розплела?... -

в калюжі, вимиті свічада,

в люстерко неба у імлі

спадають коси водоспадом,

на листя жовкле по землі.

мов золоті у вітах локи

на тротуарах та стежках,

які в стрімких дзвінких потоках

мов кораблями крізь роки.

неспішно линуть у майбутнє

на хвилях серця і душі

від сьогодення

в незабутнє

крізь тайну

осені

в дощі...

*****локи = локони

...

Ем Скитаній

листи і листя

листи і листя.

і монте кристо.

руїни.

війни.

промови істин...

усе до рими.

легке,

незриме,

недовговічне,

неповториме.

усе вторинне -

в містах мостами

між вулиць,

люди,

сварки та чвари.

стихії вітру

у чад та згарі.

і над шляхами,

що в тиху старість -

минуле вічне,

прийдешнє стале.

над прірву низка

від сьогодення.

у прірву листя

листом прощення.

промови істин -

гріхопадіння!

як монте кристо

між лиходіїв.

війна, руїна -

ріка в літопис

цинічних оргій

в лайні утопій.

блазенським танцем

на полюванні

жартун від істин

із жонглюванням.

мов цибна лялька

левітаційна

балансуванням

дорогоцінним

між сьогоденням

та днем прийдешнім.

минуле тінню

у сітях,

в режах.

у ранок хмарність,

похмурість.

в будень

черговий місяць...

можливо,

лютий.

*****згарі - тут: іскри

*****цибна - тут: крокуюча

*****режі - крила риболовної сіті

*****низка - тут: нитка

...

Ем Скитаній

Осіннє листя

Моє улюблене листя

Розлітається повсюди.

То червоне, то жовте...

Йду я стежкою

Та й думаю про них.

Питаю себе:

А їм не боляче падати,

А потім бути чорними від

Того, що по ним пройшлися?

З нас - листочків можна

Зібрати гарний букет квітів.

Тож ми не хочемо бути чорними.

Нам подобаються наші кольори

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

Несподівана зима

Зима в листопаді прийшла.

Ми зовсім її не чекали.

Ударив зненацька мороз.

І квіти осінні зів`яли.

Тріпоче останній листок

На дереві тихо й бентежно.

І в`ється блакитний димок

Над дахом високим безмежно.

Ой зимо, чого ж ти так рано?

Ще осені спалахи буйні,

Ще фарби ясніють багряно,

Ще листя не впало безшумно.

Притрушений снігом місток,

Дорога до школи і поле.

Сніжинки кружляють танок

Зимовий на рідних просторах.

Осіння печаль попливла.

В діброві птахи постихали.

Зима в листопаді прийшла.

Ми зовсім її не чекали.

...

Тарасенко Вікторія

Листя

За вікном жовтня опадає жовто-зелене листя горіха,

Опадає густо на скуту паморозками траву,

Немов би між гіллям тріпоче привиддя птахів

Звільнивши від сну спомутніле небо.

Ще зовсім безсиле ранкове проміння у тиші безвітря,

Промальовує прожилки листя закляклого винограду

Воно зазиває вийти з кімнати у вологий пейзаж

Де куряться тіні самотнім відлунням саду.

А листя продовжує опадати. Лунко зриваючись долу,

Від крапель туману у стиглому світлочассі.

Я хотів би спитати у тебе про те, що не знає природа,

Та питання нажаль зриваються з вуст невчасно.

25.10.2023

...

Володимир Каразуб

на стежині з осінню...

і як наче з шуму

рвані хмари в небі.

в суєті у тлумі

рухатися треба

і штовхатись ліктем

зліва...справа також

і тримати ліки

на випадок всякий.

де там тії гапти -

стежку гаптувати,

болота як раптом

і залізні ґрати.

і тлумить як вітер

всі, що в тлумі, долі.

а життя як витвір,

де не грають ролей.

де живуть, існують

і гостюють люде,

здрастують, хворують,

день у алілуях.

і ці хмари в небі

білосірі в шумі

зовсім без потреби

в суєті у тлумі.

і лягають тіні

хмар тих невеселих

на ліси осінні,

степ, гаї, оселі.

а в якомусь дворі

гойдалка зі скрипом -

із вітрами в хорі

мовить в небо хрипло.

хитані дерева

плачуть листопадом... -

впало листя кревне

з гілок

в землю саду.

пахне впалим листям

(сум в душі і спогад).

небо хмарне висне

наче Божий погляд...

...вийшов тихо з хати

на стежину саду,

щоб не заблукати

у думках безладних.

опершись на костур

йду під сонцем хмарним.

у серпанку осінь

поруч мене...гарна.

...

Ем Скитаній

Осінь-панна

Легкою ходою ніжна осінь

Розкидає листя й пелюстки.

Блиснув сонця теплий ясний промінь

Нам надію й світло несучи.

Осінь-панна мила, наче зірка,

Крутить танок з квітів і дощу.

Яблуко, зірвавшись тихо з гілки,

Котиться й лишається в садку.

Квітнуть айстри рясно і строкато,

В небі закурликав журавель.

Кожен день осінній, наче свято.

Розлилась у небі акварель.

...

Тарасенко Вікторія

осінній сон...

цей світ яскравий. - звідки він?...

чи стало що?...

чи то хмарки поспішно так у тінь ховаються у ночі?

чи то лиш вітер

полоще інеєм мені

волосся вкрите сивиною

й жбурляє в очі зорі всі?...

але у тьмі цій безпросвітній настирне світло в серце б'є

і переплутує з нудьгою нестерпний біль

і...жаль за втраченим коханням.

згортає вмить усе минуле у вогняну сліпучу дзиґу,

яка гудить, летить і пада мов куля в омахах з небес

подібна місяцю

на мене...

і прокидаюся.

від жаху

мені обличчя захололо -

дивився місяць то на мене,

з холодним сяйвом ліхтаря

тримав мені над головою.

і листя попелом спадало -

немов дощем

сковзало, билося у скло...

неначе пальчиками осінь

тихенько стука у вікно........

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Спочатку було Слово. І щурі. А потім прийшли пацюкиЛана Філлі
19.06.2024
Незрозуміло, про що я? Ну скажу, що я сама не до кінця дійшла певного висновку щодо цього мовного яв ... Детальніше
Відповідність сюжетної лінії до реальності.Катерина Сапожнікова
19.06.2024
Вітаю, колеги. Маю питання і буду вдячна за відповідь і за ваш досвід. Наскільки прискіпливо ви дот ... Детальніше
Новий 15 Розділ "Таємниці минулого"Вадим Булава
19.06.2024
Саме час дізнатися про те, що було раніше! Сталося вже дуже багато, але справа була лише в одному. З ... Детальніше
Статистичний підхід до марних сподіваньKotoryba
19.06.2024
(Написано для себе під впливом тимчасового нападу настрою "Чому ж мене ніхто не читає"; якщо вас нас ... Детальніше
Не роби ашибок: як правильно писать на суржику, шоби все було чьоткоАрсеній Троян
19.06.2024
Драстє! Сьодні в цьом блозі хотілось би побалакать на тему суржика. Сразу отмєчу, шо це тема така с ... Детальніше
Рецензія від: Тетяни БиковоїБосорка
19.06.2024
Рецензія від: Тетяни Бикової, докторки філологічних наук, професорки. «Босорка» як вдалий літературн ... Детальніше
На Аркуші вже:
11425читачів
135546коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: