Українська містика

Триває наш освітній марафон. Поговоримо про відьом, як вони є, а не як ото романтизовано пишуть чи фіксують в етнографічних розвідках.

1. Відьма

Відьма є базовим образом, говорячи науково, усього українського фольклору про чаклування. З одного боку (як книжки пишуть) це жінка, що шкодить господарству, худобі або людям через магічні дії. Їй приписували здатність «відбирати молоко», псувати врожай і насилати хвороби. Уявлення про відьму майже завжди пов’язане з нічними діями та прихованістю. З іншого боку: в першу чергу бігли саме до неї по допомогу, як щось не виходило, і з тою бідою сам священник допомогти не міг ані порадою, ані молитвою. Також всі знали, коли треба йти виключно до неї, а не до когось іншого. Серед українських відьом є певна градація, залежно від регіону та спеціалізації, так би мовити.

Отже, відьми бувають вроджені та навчені. Вроджені з’являються по різному. Десь вважається, що це може бути сьома дочка поспіль в родині, якщо сином не перебито “виграшну” серію батьків, десь це могла бути лише рідна онука будь-якої відьми, яка народилася не в шлюбі. Іноді родимість пояснювали дивними обставинами народження, наприклад, якщо дитина народжувалась не від матері, а від приблудної до отари вівці чи її знаходили під порогом тощо.

Варіантів, як народитися відьмою багато, але всі вони грунтуються на тому, що майбутній відьмі в дитинстві завжди важко, вона має конкурувати зі старшими дітьми і буквально виживати. Те що ти народжена бути відьмою, ще не означало, що ти нею станеш: спочатку мусиш вижити. Але вважалося, що така жінка народжується із закладеною в неї магічною силою. Ці навички природні, але їх можна використовувати з певного віку (малі відьми траплялися вкрай рідко, але були найсильнішими). Плюс в тому, що навички можна поліпшувати нескінченно. Вроджені відьми є найсильнішими, їх сила природна, дана Богом, який насправді не розрізняє добра і зла.

Навчені відьми не мають навичок чаклування на початку кар’єри, тому повинні їх здобувати і розвивати. Така відьма має практикувати весь час. Хоча задатки до чаклування мають усі без виключення люди, одним це природою, як вродженим відьмам, дається з надлишком, а іншим — лише можливість розвинути свої таланти. Досвідчена відьма, якщо наважується стати наставницею, або просто бажає, щоб її досвід і далі приносив користь людям, обирає собі наступницю. Вона може її вчити чи не вчити — передає знання, досвід, але не передає силу. Лише перед смертю стара відьма передає зазвичай свій дар обраниці, і тоді вона починає чаклувати. А до того як помре попередниця, наступниця може займатися травництвом чи бути повитухою, лікувати людей, але насправді то все відбувається лише за рахунок знання, хоча і виглядає збоку магічно.

Колись давно існували самонавчені відьми. Це жінки, які жили самостійно в лісі чи горах, віддалено від людей. Такі нині рідко трапляються. Такими були первісні відьми.

Також існують відьми які отримали силу через контакт із нечистою силою. З одного боку, такий варіант не потребує навчання, але за витратами енергії не є найкращим. Пам’ятайте, що позичене нечиста сила згодом вимагає повернути. А сама магія завжди накручена ритуалами: добре, якщо це просто сіль чи шпильки попід людські пороги рознести, але такі прості ритуали здебільшого не працюють. Як мінімум, доведеться когось різати в намаганнях видобути кров, збирати пір’я рідкісних птахів чи дуже дорогоцінні камені, які мають бути чисті як сльоза. Також треба знати в три-чотири рази більше замовлянь. Перевагою відьомства, заснованого на нечистій силі, є відсутність вимоги говорити пташиною чи звіриною мовами: живі істоти розуміють мову такої відьми без перекладу.

1.1. Відьма сільська

Живе в крайній хаті з західного боку села, знається на худобі та господарстві. Її діяльність пов’язана з молоком, врожаєм і побутовими проблемами. Може лікувати. Зазвичай її бояться дорослі. Діти знають, що відьма може читати думки, крутять дулі в кишені, коли проходять повз, відьма спрямовує на них свій погляд, після чого малі з вереском тікають. Насправді, відьма не наврочує дітей, лише дорослих. Допекти сільській відьмі можна будь-чим: пліткувати про неї, що до неї ходять лише чоловіки і жінки, які мають добру господарку, звинуватити в тому, чого не робила, наприклад, що вона водиться з нечистим (так, бо більшість відьом ніколи не знаються з нечистим, лише з чистим), поглянути заздрісно (добре, якщо чиряками раз висипе для науки, а може і псоріаз якийсь наврочити), чи безпідставно оббріхати.

Важливо пам’ятати, що сільська відьма не є рішенням всіх проблем тих, хто до неї ходить. Над деякими речами навіть вроджені сільські відьми не мають влади. Зазвичай відьма попереджає про такі моменти. Або дуже плутано і неясно говорить, не обіцяючи результату. За це не маєте її звинувачувати, а лише шукати іншу відьму, яка може знатися чи профілюватися на вашім питанні.

1.2. Відьма міська

Міські відьми з’явилися значно пізніше за сільських. Вони добре орієнтуються у передбаченнях і простій психотерапевтичній допомозі. Але для лікування мають багато вчитися і практикувати. Замкнені в міському соціумі, вони діють через людей, гроші, зв’язки, часто плетуть інтриги на замовлення тощо. Сільські відьми, при потребі з’ясувати майбутнє, самі йдуть до міських і за невеликий хабар отримують потрібну інформацію.

Міська відьма добре вміє зурочити, непогано виливає на віск, знає потрібних людей, які спеціалізуються на інших видах магії. Міська відьма — це завжди дорого і не завжди надійно. Не тому, що вона слабо чаклує, а тому що заважає потужний людський гомін, який є вічним супутником міста, і за останні століття цей гомін лише зростає, що заважає людям чути себе. Правильна міська відьма завжди на тому наголошує і вимагає від клієнта, щоб він той фон буквально глушив, бо проти гомону міста іноді навіть нечиста сила є немічною і беззубою. Реалії сучасності, не більш.

2. Босорканя або босорка (закарпатська відьма)

Закарпатські відьми дуже сильні та небезпечні. У легендах босорканя може не тільки шкодити худобі чи літати вночі. Ці відьми можуть заманювати людей і перетворювати їх на різні тварини, комахи, робити з них свої слуги чи навіть раби, запроторюючи душу нещасного у справжню неволю, яку потім немає ніякої змоги звільнити. Є легенди, що босоркані п’ють людську кров. Загалом це один із найбільш демонізованих типів відьом.

Але босоркані не є суто поганими відьмами, просто вони реально дуже сильні. Вони справді є нащадками первісних відьом, їх сила досі побудована на диких природних стихіях, які не підкорені людьми, тому так і лякали вони, як колись, так і в нинішні часи.

Босоркані досі виживають без інтернету, знають мову тварин і птахів, вміють чути Матінку-природу і розуміють її правила. Кажуть, окремі ділянки Карпат не вирубані саме завдяки їм: то повінь техніку змиє, то лісорубів ведмедь загризе, чи потонуть в якомусь струмочку, чи вилізе назовні якийсь корупційний скандал, завдяки чому припиняється вирубка чи будівництво.

Босорканя може багато чого. Якщо вже дістанетесь до неї — точно не прожене. А от як буде далі — лише від вас залежить. І бути чемним і привітним з босорканею замало, щоб отримати від неї бажане.

Також, якщо наважитеся на зустріч з нею, перед тим добре розпитайте місцевих, з чим вони зазвичай до неї ходять: ліпше іноді тягнути десятикілограмовий кошик гостинців та прянощів в гори декілька діб, ніж зневажливо заїхати до неї на всюдиході з пачкою грошей, особливо в той момент, коли вона не матиме змоги чи бажання витратити їх ще років зо п’ять, коли наступного разу запланує спуститися в долину по сірники чи інші які господарчі товари.

Босорки вміють літати. Але не як вправні сільські відьми в Центральній Україні, які використовують для того рогача. Босорки не використовують для того приладдя. Вони вміють перетворюватися на птаха чи просто покидати тіло, і самою душею парити над горами, лісом чи селами. Зазвичай таке стається у беззоряну ніч. Присутність босорки, що літає над селом, виявляється в тому, що пси не гавкатять, птахи не хлопають крилами і не чути сов. Босорка творить магію в абсолютній тиші, і хто завадить їй в тім — може бути перетворений на камінь, на якому за три роки виросте дерево, гілки якого не чіпатиме вітер. Це покарання за шум.

3. Мольфар

Мольфаром може бути лише чоловік. Соціальна роль мольфара здебільшого не відрізняється від ролі простої сільської відьми, але є суттєві відмінності, зокрема мольфари здійснювали пошук зниклих людей та свійських тварин і керували погодою. Мольфар завиграшки міг напустити туману, “зав’язати” чи “розв’язати” дощ, а то і зливу (якщо вимагала ситуація). В останньому випадку, справжній мольфар міг змити за допомогою зливи, наприклад, якесь село, де до нього непривітно поставилися. А де привітно поставилися - там град виноград не б’є і досі. В окремих регіонах Карпат були мольфари-хмарники. Про таких казали, що робота з погодою була їх основною спеціалізацію. Ювеліри своєї справи, пастухи небесної отари.

Мольфари знаються на житті, травах, горах, тваринах. Щодо тварин, то мольфари не перекидаються у тварин, як відьми. Але можуть бачити і чути через очі чи вуха обраної тварини чи птаха, роблячи їх союзником у власних мольфарських клопотах. Тому в селі, яке мало власного мольфара і якого зазвичай вважали охоронцем громади, люди поводилися здебільшого тихо і намагалися не ляпати зайвого язиками, особливо коли повз них пробігав незнайомий собака чи присідала на гілку раніше невидана чи незнана ними пташка. Чому мольфар все і про всіх знає у рідному селі і сусідніх селах - люди не питали і не дивувалися тому.

У традиційній гуцульській громаді, мольфар вважався однією з центральних фігур, поважною людиною, такою яка знає свою справу. Тому радитися ходили як до старих людей, як до очільника громади чи священника, так і до мольфара. Саме просити поради. Ну, і не тільки по пораду, бо відомо усім, що мольфари дивляться крізь час. І це не про дар передбачення, бо передбачення можуть бути непевними чи оманливими - це саме про вміння аналізувати ситуацію і прогнозувати розвиток подій, а для того треба не просто сусідів знати і в цінах на товар орієнтуватися. Одним словом, мольфар - це вже більше про політику в селі і його околицях, а потім вже про магію. Сільський голова, як його селяни своїми проблемами, скаргами чи вимогами задовбають, хоч у високі гори ховайся, теж ішов до мольфара і радився з ним, як далі бути, щоб люди один одному хати не палили, а жили мирно і у злагоді. Ну, і відьом, якщо занадто багато лиха коїли і дошкуляли, теж мольфар заспокоював. Не керував, але вмів їм відповідних слів добрати, щоб шкодили в міру, і не забувалися, що теж з праці людської живуть.

4. Не відьми, але щось вміють.

Також варто згадати жінок, яких не можна було назвати відьмами в повному сенсі слова, бо вони володіли лише окремими вміннями, якими відьми майстерно володіли у комплексі. Але саме ці жінки ставали згодом відьмами чи йшли до них у навчання. І вони всі були, буквально, першою ланкою, через яких люди ходили до відьми, і відьма приймала лише за рекомендацією. Сьогодні це може здаватися дивним - шукати допомоги довгим шляхом, а не просто зайти в інтернет і набрати необхідний запит. Але, згадайте походи до лікарів, особливо коли ситуація вимагає реальної уваги і оцінки. Тоді геть всі сумніви в такому способі комунікації минуть. Насправді це виправданий і дієвий механізм: спочатку вас оглядає лікар загальної практики, а потім ви вже їдете зі своїм гемороєм та пласкостопієм до професора, а якщо ще і зацікавлені вилікуватися - то до двох різних професорів, які знаються на відповідних хворобах. Всі майбутні відьми проходили муштру на відповідній “посаді”:

- Ворожка - передбачає майбутнє через карти, віск, зерно або в інші способи. У народі до неї зверталися перед важливими подіями, запрошували на вечорниці, приходили як до подруги чи психолога. Насправді це важлива соціальна роль була на той час. Як ворожка ставала відьмою, то зазвичай лишала собі звання ворожки. З ворожок зазвичай обирали головну відьму на шабаші, якщо вона, звісно добра ворожка і добре “бачила”, бо з такою провідницею відьомське кодло жило без сварок, зважено і могло ліпше захиститися від конкуруючих відьомських кланів з інших територій.

- Знахарка чи травниця. Лікували травами, могли порадити як заварювати те чи інше зілля, коли збирати тощо. Але далі травки не заходили. Могли звісно порадити і як дитину скинути, і як суперницю отруїти цикутою, але то вже як відьмами ставали. Їх знання були суто практичними й передавалися лише практикою. У багатьох селах знахарка виконувала роль фактичної медицини. Загалом знахарки - люди дії. Вони здебільшого і складають відьомське військо. Тому і були в першу чергу винищені офіційною медициною, якій становили неабияку конкуренцію. За знахарство могли зжити зі світу. Нині лишилося мало їх справжніх, частину лікарі переманили і нині - розвивають тему травництва в офіційній доказовій медицині. “От тобі і бабусині рецепти від кашлюка…” - як один терапевт казав…

- Шептуха, примівниця, замовниця. Відшептували зазвичай переляк чи болячку яку, примовляли на різні побутові чи особисті проблеми, негаразди, і - замовляли кров. Останнє завжди вважалося дуже серйозним. Тут не можна сказати, що шептуха робить менше коли замовляє кров, ніж коли відшептує переляк, але відповідальності при зупинці кровотечі, погодьтеся, трохи більше, бо допомога потрібна завжди терміново. Ну, і видовище, яке збирало завжди багато людей, які потім всі ті жахи кровотечі розписували вдячним слухачам як тільки могли, що ті слухачі потім істерично плакали, втрачали свідомість чи впадали в емоційну кому - так примівниці набували собі нову клієнтуру.

Окремо треба написати про повитух. Через контакт із народженням і смертю (менш ніж півтори століття тому смерть немовлят не була якоюсь надзвичайною подією) вважалася особливо значущою фігурою. Зазвичай вони не ставали відьмами. А ті що наважувалися на подібний крок, ставали найсильнішими відьмами-одиначками. Таких боялись самі відьми. Повитуха добре захищається не тільки від «лихого ока». Як жінка, яка допомагає новому життю з’явитися на світ, вона має дуже дієвий захист як від людей, так і від нечистої сили. Сьогодні практику повитух скасовано, якщо знайдете справжню, ще з тих часів - прошу поділитися контактами.

На цьому стислий лікнеп про відьом завершено. Пишіть, чи було вам цікаво, зауваження і критику чекаємо в коменти, а замовлення Української містики - у месенджер та інсту. Любимо усіх.