Українська містика

Колись вампирів було достобіса. І нікого вони не кусали: самці їх харчувалися пилком, а жінки - м'ясом. От спіймає вампирка якогось горобчика, приговорить його на вечерю, чи приречить на пізню трапезу (сонних ловили, коли птахи не літають) - і ще може жити собі сто років. І жили тихо собі, лише вночі виходили, бо сонця боялися, і всього загалом боялися, бо були худі за статурою, неговірки за натурою, щось типу сучасних інтровертів, тільки з нічним стилем життя. Такі собі сови-інтроверти.

Люди їх ніколи не боялися. А потім якось ото п'яною компанією йшли декілька молодиків після гарної гулянки, і трапилась їм на шляху молода вампирка, років зо триста, не більше. Ну така собі: худенька, сіренька, загалом миршавенька, але хлопаки переглянулися, і вирішили з вампиркою розважитися, тим більше всілякі чутки про них ходили, що в коханні вони нестримні та дуже полюбляють ту справу, і якщо вже стається їм кохання з людиною, то вони так можуть чоловіка чи жінку відіграти, що людина ноги не зможе переставляти ще з тиждень чи два. Ну, наче як німфоманки та сексоголіки одні серед тих вампирів. І ще казали, що вампирів розігріває тепле людське тіло, а самі вони, звісна справа - такі як погода на вулиці, холодні. А це весна була, ще не жарко, але вже і не холодно, то молодики вирішили, що цій вампирці, от прямо зараз, серед ночі, коли вона на дерево лізла по сплячу пташку, от прямо в цей момент їй було потрібне людське кохання та хіть.

Ну, і покликали її. І давай вони до вампирки приставати та секс їй пропонувати. Але вона так глянула на них, типу, геть дурні? Де ци ви бачили, щоб вампири з людьми коханням займалися? Вампири з вампирами любляться, раз років так на п'ятсот, як настрій є і молоді, а так дай бог, щоб новеньке вампиреня зробили раз на тисячу років.

Хлопці ж не повірили. І давай її ображати! Вона злякалася, на дереві засіла, і донизу ані на сантиметр. Навіть їсти перехотіла, сову в дереві знайшла, посадила собі на коліна і гладить її по голові, чекає, коли ті пияки підуть. А ті ж ні: вирішили до ранку чекати: ніде ти, мовляв, не дінешся від нас, бо як сонце сходитиме - все одно тобі додому йти, бо ти світла боїшся! От тут ми тебе і злапаємо і покажемо, що таке справжня людська пристрасть! І тут вона дійсно перелякалася, бо по світлому додому йти не хотіла - сонце таки їм дуже допікає.

Тоді зважилася вона і вирішила прориватися. Думає така собі, а хай буде як буде. Якщо треба буде битися - битимусь, якщо згвалтують - ну нічого, хоч павутиння на тій розкішниці позбивають, якось та буде, одним словом, але добром їм точно не дамся - передушу всіх, як мінімум. Поклала сову на місце у дупло, а сама полізла донизу, дісталася найнижчої гілки і зістрибнула з неї.

Хлопці людські кинулися до неї, оточили, а вона давай кидатися на них, одному ляпаса дала, та такого дзвінкого, що аж всі птахи горлати почали серед ночі, іншому з коліна проміж ніг заїхала, що той аж заскавучав. Перший наче оговтався - знову кинувся, а вона йому кулачком під ніс, не сильно - яка там сила в тих вампирів - немає в них ніякої сили, але точно вцілила, що лобур аж сльозами зайшовся! Що тут скажеш - п'яна людина собі не хазяїн, хитається і кричить, хвалиться та ганьбиться, а як битися - ногі не тримають, кулаки ото куди попало летять, а в тендітну вампирку потрапити не можуть.

Але третій хлопець був не такий п'яний, як ті двоє, якось пригледівся до того позорища, що його друзі коять, покумекав трохи, та ззаду на неї як стрибне, і за шию її зубами - клац! І слина з його рота їй на шию крапає та в рану заходить.

Ой лишенько, що тут почалося: задимілася вампірка, затрусило нею, кричить несамовито і... на людину перетворюється! Стала молодою дівчиною, лежить голісенька посеред дороги, трусить нею як в пропасниці, а на шиї дві червоні смужки пламеніють.

Ну, хлопці перелякалися і потікали. А її перетрусило, вона вся в шоці і стресі, трохи ще полежала, а як сонце зійшло - додому попленталася, добре що печера недалеко була. Заходить туди, а там купа вампирів під стелею висить і ночі чекає - то вона зі злісті на весь світ і свою долю усіх родичів і перекусала, і вони на людей поперетворювалися. І пішла ця пошесть світом, і так ворожнеча і стала поміж люди та вампири.

І перемовини були, і все що хочеш, але не спинилося людське плем'я, поки всіх вампирів не перекусали та на людей не перетворили. Лише окремі вампири вижили, і живуть нині тихенько, так щоб і не знав ніхто про них.

А люди згодом окультурилися, зрозуміли, що геноцида вчинили над вампирами, а історії ці ж не зітреш - всі то знали, то вирішили вампирів винуватими зробити і почали всяку нісенітницю про них розповідати, мовляв це вампири людей кусають та кров з них п'ють. Ну і понавигадували легенд та казок, про Дракулу все ото вигадали гарненько, і кіно згодом назнімали, що вампирам відтоді взагалі не можна перед людські очі з'являтися, бо так і так - смерть: або застрелять, або на сонці спалять, бо геть навіжені ті люди.