Каштанова аномалія

Осінній подих теплий, літній

Ранковим ароматом прохолоди

Він огортає стебла квітів

вмиває личка їх росою,

Сухі каштанові листочки

почервоніли, обпадають,

а на верхівках як надія,

біленьким квітом розквітають.

На нім кажан звиса донизу,

Розплющив очі на окрасу:

ті тягнуть свої квіти-лапки,

до кажана прям на терасу.

Яскраве, ніжне сонце бачать,

з весною плутають проміння,

і на верхівці їм так тепло,

і так не хочуть до коріння.