Синій присмерк колисає душу,

Синій присмерк колисає душу,

Губить осінь за листком листок,

Сизу хмару я сама не зрушу,

Мушу йти між дощових ниток.

Що було, змаліло в цятку глоду,

І на ньому крапелька бринить,

Я іду крізь осінь і негоду,

Пес чужий за мною дріботить.

Стрепенулась гілочка каштану -

Загубила кароокий плід.

Зимно, але йти не перестану.

Пес за мною поспішає вслід.

Ніч чигає між ялин сріблястих,

Розбухає темрява густа.

Треба йти і головне - не впасти

Під вагою врослого хреста.

Жорстка тиша і нудотний спокій,

Поспішай, мій друже, не губись,

Ще нас є в цій темряві глибокій.

Буде ранок, йдемо. Не журись.

Завесніє в нашім ріднім краї,

Забуяє золотавий лан,

Наше слово всюди залунає,

Ти пильнуй - не попади в капкан.

Світлана Мазуренко