***
000122
Одного разу мені сон наснився
Ніби я в Києві, там тихо
Ніхто не кричить і не плаче дітвора,
Бо вже рік як закінчилась війна.
Тепер живем собі тихенько
Відновлюємо сили й корчимося з люті
І нічого тут не вдієш, лиш терпиш...
В Києві і справді тихо, та атмосфера стала лише гіршою,
Бо немає гіршого за лють на цілім світі,
Якщо не можна її показать.
Пошкоджена психіка в кожного з нас
Всі ми тут психи та генії, адже витримали жахи
Та все ще за Україну готові схрестити мечі.
За брата - себе
За матір - весь світ,
А за Україну й душа полетить.
25.08.23.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯