Від осені не втекти

Від осені не втекти...

Кожної осені ховає свій смуток за кольори

Столітня дідова груша в саду та виноград,

А ти вислуховуєш терпляче нарікання її,

Що сходиться клином світ і нічого не вернеш назад.

Перед очима спогади, як чорно-білий екран:

Бабине літо та кремезний, без листя, горіх,

Мед в молоці, на світанку кисільний туман

Та сльози, що потайки ховаєш за сміх.

Осінь знає про тебе більше та хоче тебе вберегти,

Нашіптує щось, до цього несказане ніким і нікому.

Ти її слухаєш, бо пам'ятаєш - від осені не втекти,

Так само, як і від себе самого.

#Лукерія