осіннього вітру наспів...

душевно граєш...грай, саксофоністе.

цю пізню осінь, сутінки сумні...

моє життя летить пожовклим листям

і за вікном в дощах минають дні.

ввійду туди, у зморені тумани,

в порив рвучкий осінньої журби.

здіймає вітер золото оманне

і хмари в небі мов червоний пил.

...так дивно граєш!...грай, музико вправний,

мій біль душі...тривож печаль...молю!

я у коханні спогади розбавив.

з того чуття мої все у хмелю.

її там погляд мов любові заспів,

яка для неї просто звична гра...

зіграй, прошу, журбу мою на саксі,

музико гарний...оповідь зіграй.

хай оповідь візьму собі на згадку

і увійду у свій холодний дім.

...там, у саду... - там вітер ліру ладить

на спів осінній, тихий в самоті,

гойдає в ніч в спаданні сонне листя

і вже останню рве в зорю струну...

і за вікном нашіптував - так близько! -

мелодію бурхливу та сумну.