Коли все скінчиться

Коли все скінчиться, я стану кимось іще,

І комусь згадається моя посмішка, що торкалася вуст.

Я буду кимось іншим, кого любити буде набагато простіше

І при зустрічах, вже не так буде битися пульс.

Можливо, я буду теплим літнім дощем,

Коли нАвколо трави зів'ялі та небо у сірих тонах,

І хтось згадає, коли душу огорне болючий щем,

І я з ним поплачу на парасолі у рідних краях.

Можливо, я стану деревом, з якого чекатимуть плід,

А чи вербою, що схилить над річкою коси.

Я своїм тілом тягтимусь у небо, в далекий світ,

І буду чекати, що прИйде весна, чи може осінь.

Можливо, я буду прозорою тихою річкою.

Будуть приходить до мене люди у радості та у відчаї,

Хтось задля забави жбурне в мене камінчиком,

А я ловитиму посмішку сонця. Такі ж мої звичаї.

Я буду мурашкою, хмаркою, котиком, квіткою.

Я буду! Та вже не такою, нажаль, як раніше.

Бджілкою, пташкою, що тихо співає під вікнами...

Коли все скінчиться, згадуй мене, як щось найрідніше.