А літо згортає трави

А літо згортає трави, аби потім шукати в них голку,

Осіння печаль переточить усе на полову, запалить стЕрні.

Серпень ще грає, та з музиканта вже мало толку.

Слова бувають в риму, лагідні, бува - нестерпні.

Скільки ще попереду буде темряви навкруги,

Що тільки будеш згадувати - як це радіти.

Ця печаль зламає твоє життя навпіл, на два береги,

Знову з'їсть твої сни, що не знатимеш, де себе і подіти.

Із ліпших друзів з тобою залишиться тільки кава.

І ти їй розкажеш, коли знову зможеш жити.

Налиєш дві чашки, собі і для нього, якого з тобою не має

За звичкою - ранній сніданок та хліб житній...