Спадкоємці Віанди

***

До шістнадцяти років Бретт Рокс жив без турбот. Навчався абияк, але його батьків це не хвилювало, зустрічався з дочкою звичайного службовця, але, знов-таки, на це заплющували очі, розкидався грошима, але їх у Роксів було більше, ніж розваг на Віанді. Бізнесом не цікавився – вважав його долею людей приземлених, а себе – творчою особистістю. Хотів стати режисером і, кажуть, міг би справді досягти успіху на цій ниві. На жаль, доля вирішила інакше.

Загибель матері підкосила Бретта. Медіа роздмухали з тієї справи сенсацію, з’явилися версії одна химерніша за іншу, на телепередачі зачастили різні медіуми та екстрасенси, готові пояснити те, що сталося, не використовуючи слова «нещасний випадок».

Вісім із десяти «експертів» запевняли: Келінда Рокс загинула з вини свого чоловіка. Мовляв, предки Ділена Рокса запаскудили Віанду, сам він бенкетує на чужих кістках без докорів сумління, та ще й замахнувся на культ птахопоклонників!

Скажіть на милість, чим йому не догодили «диваки в пір’ї»? Зла вони нікому не бажають, державу не обкрадають, шкідництвом не займаються. Навпаки, ці самовіддані люди прагнуть відродити культуру корінних віандійців, не дозволяють аборигенам зникнути з пам’яті нинішніх поколінь.

Навіщо їм перешкоджати? Хтозна, як усе обернеться! Раптом вдасться збагнути те, що в легендах називають «силою справжньої Віанди»? Ні, не магію, хоч останнім часом забобонів з’явилося безліч. Магія – це абсурд, а от технології стародавніх віандійців чекають свого часу! Якщо Віанда опанує їх, то стане лідером у цій частині Галактики.

На відміну від громадськості, Ділен Рокс ненавидів птахопоклонників усією душею, і навіть смерть дружини не завадила йому пропхати в Парламент законопроект про шкідливість давньої релігії. Бретт побачив у цьому підтвердження розмов, що щодня звучали на місцевих і закордонних каналах: Келінду Рокс убила сама Віанда, і тепер батько мститься тим, хто шанує планету як якесь божество.

Ділену Роксу такий настрій сина не сподобався. Бретт вирушив у військове училище на Елісті, де пробув п’ятнадцять місяців – рівно до дня свого повноліття. Після повернення додому він дізнався кілька новин, які стали останньою краплею в їхніх із батьком складних стосунках.

Рокс-старший звинувачував у загибелі дружини не природу, не погоду і не магію, а водія, який не впорався з керуванням. Тому чоловіку не пощастило: він вижив. Щоправда, суду не побачив – регулярне цькування звело його в могилу. Сім’я водія розпалася і припинила існування. Його дружина підсіла на дешеві наркотики й померла в реабілітаційному центрі. Дочка (ровесниця Бретта на ім’я Ліза) щезла безслідно.

Здавалося б, до непристойності багатого юнака, перед яким відчинені абсолютно всі двері, не має хвилювати доля цих людей. Ось тільки з’ясувалося, що він не викинув із голови своє перше кохання – ту саму Лізу, що вже майже рік значилася серед зниклих безвісти. Розшукували її не надто старанно – Ділен Рокс не раз і не два давав зрозуміти, що краще б дівчині не повертатись у віандійське товариство.

Бретт порвав із сім’єю. Пішов зі скандалом та інтерв’ю для преси. Став бездомним і безробітним. Втім, зі злиднями він не стикався ніколи.

Рокс-старший здалеку опікувався блудним сином. Його люди вирішували проблеми Бретта, стежили за безпекою, дбали про те, щоб вигнання минало у комфорті. Ну, як у комфорті… Не на рівні Торі-Ейл, звісно, проте половина звичайних віандійців охоче помінялися б місцями із Роксом-молодшим.

До того ж конкуренти Ділена активно намагалися зблизитися з Бреттом. Усі знали: незважаючи на розбіжності, його не викинуть зі спадкоємців фінансової імперії Роксів.

Роки минали. Бретт ніби мав на меті зруйнувати своє життя в ім’я ворожнечі з батьком. Алкоголь, наркотики, незаконні справи…

Ділен Рокс прощав синові будь-які гріхи, але два роки тому Бретт перейшов межу.

Він припинив підтримувати ідейних птахопоклонників і приєднався до якоїсь секти, що паразитувала на культурній та релігійній спадщині. Оголосив, що віддає себе служінню справжній Віанді, – і, певне, зачепив батька за живе.

Ділен Рокс склав новий заповіт, у якому ім’я Бретта навіть не згадувалося. Журналісти обсмоктували цю тему кілька місяців, а потім їм наче заткнули роти. Про Рокса-молодшого «забули». Його друзі, вони ж – вороги Ділена, зникли з горизонту. Зв’язок із ним підтримував лише Б’єн Зарек – власник «Олімпікуса» і, за чутками, другої половини Віанди.

Бретту не сподобалося загальне ігнорування, та й спрацюватись із сектою не вдалося. Майже рік він наривався на скандали, але безуспішно. Щойно в ЗМІ з’являлося його ім’я, відразу ж спалахували яскравіші новини за участю «зірок» шоу-бізнесу чи політиків.

Не факт, що за цим стояв Ділен Рокс (точніше, факт, що це – заслуга Алена Рокса, який за останні роки підім’яв левову частку місцевих каналів), але Бретт уже звинувачував батька у всіх своїх неприємностях і миритися не збирався.

Із секти він надумав вийти десь пів року тому. Релігійністю молодий чоловік не відрізнявся, на культуру аборигенів чхати хотів, підкорятися іншим не звик, шахрайство відчував більш-менш добре. Але виявилося, що секта не планує розставатися з Бреттом.

Незрозуміла зацікавленість його особистістю насторожувала. Грошей він не приносив, слави теж… Рокс-старший офіційно викинув сина зі свого життя, а як індивід Бретт не коштував нічого.

І все ж, коли у Бретта настали важкі часи, Ділен не залишився осторонь. Для діалогу з сектою він найняв Пер Сі Ліка і Жас Лі Мін – асіан із грізною репутацією та любов’ю до різних дорогих штук на кшталт ейс-хвильового душу. Гроші для них мали значення, методи… Хм, коли Жасмин вважала, що напала слід несправедливості, для неї зникали всі межі. Щоправда, ситуація Бретта Рокса її не вразила. Жасмин терпіти не могла таких, як він, тож залишилась осторонь.

Попередню домовленість щодо Бретта Перс влаштував швидко і майже безкровно. Секта висунула дві умови: Рокс-молодший не патякає направо і наліво про свій відхід і далі сплачує щомісячні внески, причому про внески говорилося пошепки як про щось не зовсім законне, та й їхня сума вражала уяву.

Це було дивно. Бретт не мав таких грошей.

По-справжньому не мав.

– Потім розберемося, – вирішив Ділен Рокс і наказав погодитися з вимогами.

Звісно, фінансову сторону питання він брав на себе. Але заплачена птахопоклонникам сума повернулася з нагадуванням про те, що гроші за цей місяць уже внесено.

Роксу це не сподобалося. Виходило, що у Бретта з’явився серйозний покровитель, і той факт, що про нього нічого не відомо, наводив на тривожні роздуми.

– Дізнайтеся, хто він, – розпорядився Рокс-старший. – Дуже обережно, а не як завжди!

Перс майже місяць стежив за Бреттом, проте той спілкувався лише з кількома сумнівними безпритульними персонами та з гарною рудоволосою дівчиною модельної зовнішності. Спостереження за штабом птахопоклонників теж не дало результатів. На відміну від своїх ідейних «колег», секта була знайома з анонімними електронними платежами.

– Думаю, це Ален, – одного разу припустив Ділен Рокс.

– А я вважаю, що платить Б’єн Зарек, – заперечив Перс. – Ці гроші не стільки допомагають уникнути проблем, скільки змушують сектантів чіплятися за Бретта і заважають йому піти. Ален не підставив би брата.

Наймач пообіцяв розібратися з Б’єном особисто – і за місяць став жертвою вбивства. Чи розмовляв він із конкурентом, чи лише планував, асіанин не знав. У Рокса вистачало турбот і крім Бретта. Хоч сина він і любив, як умів, та на перше місце не ставив ніколи.

Зараз ситуація з птахопоклонниками зависла в невизначеному стані. З одного боку, секта облишила моральні претензії і, якби Ділен не помер настільки зненацька, Перс добився б відмови і від фінансових. З іншого: Бретт міг отримати Лакі-Ейл і Фейрі-Ейл – два тропічні острови неподалік материка, немов створені для курортного бізнесу. Птахопоклонники напевно вже облизуються на цей ласий шматок, і навіть перспектива задушевної розмови з асіанами не вгамує їхню жадібність.

– Я не знаю, які саме документи підписав Бретт, вступаючи до секти, – зізнався Перс. – Ідучи наперекір батькові, він міг наробити дурниць. Якщо у птахопоклонників є щось вагоме, вони не випустять його з-під контролю, якщо ні – намагатимуться знайти важелі тиску. Ходять чутки, що в них у заручниках найкращий друг Бретта, і це тримає Рокса-молодшого на міцному повідцю. Не вірте пліткам, Сніжко. Я вивчав цього хлопця кілька місяців. Він не має ні друзів, ні ворогів. Навіть дівчина, з якою він зустрічається останні пів року, не означає для нього зовсім нічого. Вона, до речі, працює на підприємстві Б’єна Зарека. Поняття не маю, чи справжні її почуття до Бретта, чи оплачуються Б’єном. Бретт жив заради ворожнечі з Діленом. Тепер Ділен мертвий, і навколо Бретта утворилася суцільна порожнеча. Ніхто не знає, хто чи що її заповнить. Сподіваюся, не птахопоклонники. Сніжко?..

Флора чула все, але не втручалася в розповідь – просто сиділа, притулившись до плеча Перса. Стискала в руці жменю яскравих обгорток і думала про те, що давно не почувалася так спокійно.

– І для кого я тут говорю? – Асіанин скоса глянув на камеру відеоспостереження, що схвально замиготіла червоним вогником із кутка, і грізно нахмурився. Вогник одразу ж зник. – Сімейна драма плюс трилер із сектантами дорівнює колискова, о так… Ну що ж, добраніч і гарних снів.

Пронизливий писк кишенькової інфопанелі змусив Флору підхопитися і міцно вчепитися в Перса.

– Ех, Сніжко… Краще б ти не спала. – Він глянув на екран і скривився, побачивши повідомлення. – Твоя психіка несумісна з великими злими асіанами.

– Я й не сплю. – Флора ніяково відсунулась і приховала позіхання. – Вибачте. Я… Це… Втомилася. Нам треба йти? – кивнула на інфопанель. – Добре.

– Не треба. Сидіть, скільки хочете.

– Але ж текст…

– Якась реклама, нічого важливого.

«Реклама? Звідки? Зовнішньої інфомережі немає», – але Флорі не хотілося ловити асіанина на брехні. Не сьогодні й не так. Та й яка різниця, хто йому написав? Він вільна людина з правом на таємницю листування. Може, це Андра Лью надіслала вибачення? Хтозна.