Спадкоємці Віанди

– Що означає – «не прикрив»? – Баронеса відштовхнула дочку і повернулася до інспектора. – Як ви взагалі про нас дізналися?

– Ви не ховалися, коли купували «невидимку», – люб’язно повідомила Жасмин. – Ваше ім’я прозвучало в перші секунди розмови з продавцем.

– Хіба я схожа на дурепу? Я нічого не купувала, тим паче під своїм ім’ям! – закричала Аріт і стукнула кулаком по столику. – Мерзотник… Він спланував це… Я до нього з усією душею, а він зрадив мою маленьку Сью… Не пожалів рідну кров, щоб вийти сухим із води!

– Про кого ви, пані Ундійська? – важко запитав інспектор, підходячи ближче.

– На Віанді є лише один покидьок, здатний на таке! Тобто був… Так, був. Сподіваюся, Ален не стане таким самим чудовиськом.

– Сказала жінка, яка схвалила вбивство, – не втрималася Жасмин. – Знаєте, віднедавна я можу повірити абсолютно у все, навіть у те, що Ділен Рокс найняв вашу кібермодифіковану Сью для нападу на Флору, хоча уявлення не маю, навіщо йому це. Але чому ви погодилися? Ви не голодуєте і ви ненавидите Ділена, проте підкоряєтеся йому навіть після його смерті. Де логіка?

Кучерява дівчина, що досі сиділа тихо, раптом заридала. Начебто непритворно, проте Ільс і не подивився в той бік. Він свердлив поглядом баронесу і кривив товсті губи в напруженій напівпосмішці.

– Закінчуйте, як почали, – наказав різким тоном. – Чим Рокс вас шантажував?

– Дочками, – видихнула Аріт. – Їхні кібермодифікації – не забаганка, а необхідність. Це генетичне, без імплантів мої дівчатка не вижили б. Дитячі імпланти терміново треба замінити на дорослі. Нам вони не по кишені, але якби Даньята померла до літа, на наш рахунок надійшло б достатньо грошей. Це «переказ із умовою», невже ніколи не стикалися?

– Недовірливі клієнти таке люблять, – кивнула Жасмин. – І кримінальні авторитети.

– Ділен не жалів дітей. – Аріт дивилася тільки на Ільса. – Ні чужих, ні своїх. Хіба ви не знаєте, інспекторе? Згадайте історію бідної Лізи. Ви добре насолили моєму братові, коли переконали її розповісти правду… І відтоді не лізете у справедливість. Чим він вас зачепив? Чи ви просто зрозуміли, яке насправді віандійське правосуддя?

Інспектор проігнорував шпильку. Розстебнув верхній ґудзик фланелевої сорочки і зачитав Сью та баронесі їхні права. Потім зв’язався з поліцією і наказав відправити в Торі-Ейл службовий автомобіль.

Жасмин визнала, що тут їй ловити більше нічого. Аріт Ундійська не належала до довірених осіб Ділена Рокса. Вона була одноразовим інструментом. Він не ділився із нею планами.

***

Від’їзд баронеси минув тихо і без скандалу. Дві її дочки, які не брали участі в історії з «невидимкою», покинули Торі-Ейл на таксі.

Жасмин не стежила за ними, але збіговисько слуг на ґанку привернуло її увагу, і вона мимоволі стала свідком відходу дівчат, чиї імена нікого не цікавили, а майбутнє здавалося досить сумним.

– Хочеш закінчити як вони, дурне дівчисько? – Тихо сказав хтось, кого приховувала колона. – Ти вже доросла, Ліндо, час взятися за розум!

Чоловічий голос здавався невиразно знайомим, та й молоденька покоївка, до якої він звертався, часто мелькала в коридорах.

– Замовкніть, дядьку! Я ж вибачилася! – прошипіла вона, скоса позираючи на інших і нібито непомітно витираючи сльози. – Не ганьби мене!

– Ти сама себе ганьбиш. Не одумаєшся – станеш злодійкою, і тоді я нічим не зможу допомогти.

– Він наказав мені! Що я могла вдіяти? Він також із господарів!

– Він – ніхто, Ліндо.

Жасмин зробила крок назад і безтрепетно подивилася в обличчя управителя. Той не відвів погляду, і вона припустила, що Ліам Рут затіяв цей сумнівний діалог у надії бути почутим.

– Не поясните, про що мова? – запитала Жасмин прохолодно. – Гадаю, ця дівчина, – кивнула на покоївку, – щось у мене вкрала за наказом Бретта. Заощадьте нам обом час, га? Про що я маю знати?

Управитель махнув рукою, і ґанок миттю спорожнів.

– Хіба Даньята не доповіла про крадіжку? – Він провів долонею по ґудзиках чорного піджака з широкими лацканами, перевіряючи, чи вони застебнуті, і витягнув із нагрудної кишені білу хустинку. – Дивно.

«Що ще за новини, Сніжко?» – Жасмин постаралася зберегти незворушність.

– Хм. Нагадайте, що в неї вкрали?

– Не в неї. В Алена Рокса.

«Взагалі прекрасно. Брат обкрадає брата. Журналісти будуть у захваті», – але вголос вона лише запитально мугикнула.

– Віскі марки «Джей Крей». – Ліам Рут підштовхнув покоївку на передній план і дав їй хустинку. – Одинадцять пляшок загальною вартістю пів мільйона віанітів. Що треба сказати, Ліндо? І витри очі!

– Перепрошую, я все відпрацюю, – прошепотіла дівчина, явно боячись присутності асіанки більше, ніж судових засідань.

– Років за двісті, – не стрималася Жасмин. – Чому ви вважаєте, що це мені цікаво? – Вона повернулася до управителя. – Я працюю на Флору Даньяту, гаманець Рокса не в моїй компетенції. І, будьмо відверті, Ален не збідніє. Сумніваюся, що він навіть помітить пропажу.

– Не помітить, якщо Даньята промовчить. – Ліам Рут кивком відправив геть Лінду, що завзято шморгала носом. – На жаль, це дурне злодійкувате дівчисько – моя племінниця, я повинен думати про її майбутнє. Наскільки мені відомо, Даньята зразково чесна, тому я хочу запропонувати угоду вам. Гарну угоду.

Жасмин зиркнула на камеру, що беззвучно поблимувала над вхідними дверима.

– Маю відмовитися. По неділях я не погоджуюся на афери і не обмовляю себе.

Управитель байдуже знизав плечима.

– Я теж. Подивіться відео, яке прийде вам за кілька хвилин, і самі вирішіть, чи варта його повна версія мовчання Даньяти.

– Ви надто самовпевнені, хіба ні?

– Я реаліст. Якщо ви відмовитеся від співпраці, я можу звернутися до іншого адресата.

– До Алена? Ну то йшли б прямо до нього. А, може, ви не впевнені, чи коштує ваша інформація втрачених пів мільйона?

– Не впевнений, що це безпечно. – Ліам Рут розвернувся на п’ятах і попрямував усередину будівлі. – Дивіться уважно, – кинув через плече. – Сенс криється в деталях.

Інфопанель запищала за три хвилини. Жасмин відійшла в тінь колони, ховаючись від сонця та камер, і ввімкнула відеофрагмент. Подумала, що потрібен великий екран, але йти в кімнату Флори не хотілося. Хто знає, чим вони з Персом там займаються… Та й не факт, що на відео зафіксовано щось важливе.

– День смерті Ділена Рокса, тринадцята двадцять вісім… Дві хвилини до моменту, відколи записи стерті. Що тут у нас? Винний льох, прихований бочкою алконавт… Ага, він бере «Джей Крей»… І зникає. Там є інший вихід? Схоже на те, бо в привидів я не вірю. Це якийсь із підземних поверхів… Хм. І де ж обіцяні деталі, що мають мене шокувати?

– Що бурмочеш, асіанко? Розмовляєш із духами інфомережі, ха-ха?

Жасмин коротко глянула на Алена, який саме піднімався сходами, і знову повернулася до екрану. Управитель натякав, що відео – бомба, але що конкретно в ньому шукати?

– Стоп!

Кадр зупинився. Рокс завмер разом із ним. Він був, як завжди, у строгому костюмі та з краваткою, з прикрас – лише незмінний перстень із синім каменем. Дуже яскравий і помітний перстень.