Гарбузова рапсодія

Годинник наручний показує осінь,

Вітер-пустун копоши́ться у косах,

Літо спливає останніми краплями,

Перемішавшись з гарячою кавою.

У теплих панчохах і шарфі строкатім,

Смакує в Старбаксі улюбленим лате,

Вбране у бежевий тренч, як годиться,

Гарбузоголове дівча-молодиця.

До Гелловіну декілька тижнів,

Сонце ще гріє променем ніжним,

Та скоро поступиться місцем негоді,

Проте це сьогодні її не обходить.

Містом крокує дівчи́на повільно,

Цмулить вдоволено лате ванільний,

І розглядає себе у вітринах...

Вона не живе Гелловіном єдиним!