На дні

На дні водойм завжди панує рівновага,

Захована під товщею бурхливих хвиль

Колосальним тиском світового океану

Супроти жадібній експансії ссавців.

Тут спочиває таємнича Атлантида,

Яка поринула у володіння Посейдона,

Коли пізнала каверзність земних сусідів

І світу досі показатись не готова.

Прадавній світ незмінно процвітає,

Насичений незнаних для науки видів

Фауни і флори, без явного використання,

Вільних від людського осуду й огиди.

Ці глибини фантастичні не пізнали жаху,

Що панує суходолом. Епідемії і війни

Обходять стороною цю колиску блага.

Може й нам не варто втручатися довіку?