Очі аскета надіються на Бога.

Очі аскета надіються на Бога. 

Лице було з сумішшю гонору,

Таке беземоційне і пусте,

А очі, очі блакитного кольору,

І волосся пшеничне, густе.

Дбайливо посаджені два озерця

На синь далеку і пусту подібні

На дуб велетенський: ядро корабля,

Бо гілки його від туману: срібні.

І дуб, як Бог, віти до небес підніс,

А з джерела дзюркотить потічок,

Біля якого він давним-давно зріс,

Для захисту від буревію пташечок.

Очі аскета надіються на Бога,

Бо він і так в його душі живе

І паркан встає стіною в небога

Від хаосу всього. Бог понад усе.

Литва.                  Емір Рибак