Марсове поле

Це місце, де мовчать,

Де біль вчепився в наші вуха,

Гулом вітрів і майорінням прапорів.

Це місце, де букет - не теплий подарунок,

а тихий, знівечений смертю рідних крик.

Війна, війна все йде і ми вримаєм,

І з кожним новим прапором на полі

на десяток більше болю,

На сотню більше спогадів і терпких слів.

Із кожним кроком, із кожним метром за спиною ти, мовби, падаєш униз,

І плачуть тихо, і безмовно, обмиваючи могилу люди -

Справжні вороги катів.