Янголи
000110
А небо мовчить, адже біль дається тільки живим.
Врізаються в пам'ять імена та дати.
Янголам вже не страшно перед чимось новим,
Янголи більше не можуть кричати.
Янголам більше не боляче. Вони заглядають у вир.
Їх крила посічені склом та бетонною крихтою.
Янголи з нами. Вони небо тримають. Вір.
Хочуть, щоб тут, як і в раю, було тихо...
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯