День усіх святих

Віддавна у темну ніч до Дня усіх святих

В танок із смертними збираються почвари,

Які показують свій вигляд первозданний,

Допоки заклик в потойбіччя не затих.

Сьогодні люди не піднімуть смолоскипи,

Не гнатимуть у пекло проклятих істот.

Ті, в свою чергу, не жадатимуть незгод

У днину єдності живих із іншим світом.

Оточенням панує всюдисуще світло,

Вулиці оздоблені у стилі макабризму,

Джеки-ліхтарі стоять на варті грізно,

Не пускають первісну пітьму в домівки.

Збираються у хоровод зловісні тіні,

У заздрості до гаму і веселощів навколо,

Не знаючи ні спокою, ні блага втоми,

Шукають підступу у розум некмітливих.

Та не вдається віднайти такого легкодуха,

Серед юрби дивакуватих смільчаків,

Позбавлених цупкого страху праотців,

Безглуздих забобонів часів смути.

І знову, як настане сонячний світанок,

Відновляться кордони рівнів існування

І до наступного із людством воз'єднання.

Поринуть в забуття всі монстри і примари.