В лісі

Самотня дитина у чорному лісі.

Приманка для звірів та упирів.

Низько голову хлопчик повісив -

Він зайвий рот для власних батьків.

Раптом вогники замерехтіли

Поміж густих, пазуристих кущів.

Найяскравіший підплив до хлопчини

Та глибоко в хащі малого повів.

Довго блукав малюк болотами,

Не бачив, що вогник несе потерча.

Стомився, упав, просився до мами.

Чи має так мучитись чиста душа?

Ховають ліхтарики злі потерчата,

Не мають жаги вбивати дитя.

"Його залишили мама і тато,

А ми відведем до свого дідуся."

Старий Лісовик, що пильнує дерева,

Ласкаво вітає малих потерчат.

"Хто там із вами? Заблукав він напевно?

Знайти допоможем дорогу назад."

Хлопець у відповідь низько вклонився:

"Нема в мене дому і нікуди йти.

Дозвольте лишитись у вашому лісі!

З минулим навіки спалити мости."

Старий Лісових Джерело відкриває,

Де дихання лісу мляво кипить.

"Ти, хлопче, не перший, повір, не останній.

Випий - і нашим ти станеш вмить."

Вранішні промені линуть крізь листя,

Олені скачуть в травичці рясній.

Ліс, вже повний пташиного свисту,

Вітає хлопчину в родині своїй.