Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами
Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами
Не торкалися щік чи скронь, ніколи не переплітали між собою рук
Обіймалися лише в рідкісних випадках - міцно, немов після найдовших розлук
Ми ступали на одну й ту ж саму землю, ходили одними темпами, проривалися крізь пітьму вперто й невпевнено - ми ніколи не прощались - а якщо й прощались, то завжди назавжди - немов із мертвими
Хотіла би рвати голос, хотіла би рвати кістки і голови:
«Повір, любове, хочу бути вогнем тобі, твоїм світлом, що роздроблює темряву й неспокійну воду»
Несвідомо і безборонно, із поверненнями і втечами, наша історія завжди існувала під руку зі зневірою та запереченнями
Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами - вони настигали нас першими
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.