Безликий

Я йшов по вулиці.

Я був страхом для всіх.

Я був коханням для бажаючих,

Я був дивним перехожим, серед всіх.

Хтось бачив в мені старця.

Хтось розглядав дитину.

Для когось молодиця я прекрасна.

А хтось і гривні не подасть на пиво.

Я жив постійно, знову й знов.

Я кожен день, для кожного інакший.

Я безликий, але ликів в мене сто,

Чи більше, вже не пам'ятаю.

Навіть ближчий друг

Що визнає мене таким, як є.

І той мене не бачить тим єдиним.

Для нього я постійно то одне обличчя, то нове.