Примара

ти приходиш в мій дім без запрошень

що для тебе закони людські ?

не вартують слова анітрохи

для душі , що вже вік у пітьмі

не в відчинені двері , в закриті

уникаєш люстерок , свічок

ти не гість , ти володар положень

ти один , а живеш за кількох

споглядаєш мене і вивчаєш

звичку бути в пітьмі вподобав

навіть з часом змирився з червоним

повнокровним на колір вином...

то сумний , то печально - веселий

то повчальний , немов гувернер

ти століття тому був ? чи більше ?

граф ?

служивець ?

монах ?

джентельмен ?

мені , певно , потрібно вгадати

але ж ти увесь час мовчиш

не забути тебе

не обійняти

мармурово - прозорий , ти - тінь

я ж не звикла до вайбу ігнору

мій будинок - фортеця моя

най хоч кожної ночі ти поруч

все одно зігріваюсь вином...