Загубились між дротами

Загубились між дротами

Вирвані з дощу шепотом зими.

Я занурю твої очі

У свої сни,

де безликі вівтарі

багряніють осінню.

На сторінках життя

Вицвіли давно уже ми.

А як буття?

То те буття?

Безбожні серцю істини жадаю

Без тебе помираю, помираю

У полоні темних холодів

Лиш у сні тебе зустрів?

Лиш у сні знов тебе торкнувся

І забувся, я так забувся…

Та без тебе мене уже нема,

Бо я пітьма,

Твоя пітьма!

Д., 20.XII.2023

картинка: .pexels.com