Щедрий вечір
Аромат щедрівки ще не зник –
Як дівки взялися ворожити.
І з-під печі виліз Домовик,
А Чаклун полює «нечуй-вітер».
Під подушку кину гребінець,
Заговір на долю мовлю вголос:
«Хай покличе заміж той мене.
Хто розчеше – Йванко чи Микола…»
Глянь, Дідух палає зі снопів,
До зірок летить жаринок зграя.
Той, хто одружитись не зумів,
Знов сватів до кралі засилає.
Під казковим маревом – хати,
Сніг блищить, як Місяць зір посіяв!
Доньку бога Лада богатир
Вирвав з лап бридких страшного Змія.
В парі йдуть Маланка з Василем
На веселі ігри молодечі.
Зникне в чарах світлих скверне й зле –
Бо у хату зайде Щедрий вечір.
«Добре Домовик Ваш зголоднів», –
Усміхнеться Місяць блідолиций.
Хатній дух дванадцяти вершків
В теплій хаті ласує гостинцем…
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.