Цікаво..

І знову пишу я це,

Ви для мене - храм.

Храм, де я можу молитись.

А точніше каятись сам.

Хоча і не каятись,

Просто розповідати все,

Що зі мною.

Відбувається, відбувалось...

Для когось ти ідеал.

Так, як би дивно це не звучало,

Але всі бачать тільки,

Окрему частину всього.

І от людина, ви спілкуєтесь,

Добре все на душі.

Вона розуміє вас,

Як ніхто до цього вас не розумів

Але ж не знає людина ця,

Що лиш дзеркало я для нього,

Я лиш відображаю те,

Що вона виставляє на вселюд. Одно..

Потім сварка, нерозуміння, кінець.

І так і не буде знати людина.

Ти був дзеркалом у спілкуванні.

Вона спілкувалась...

З собою одною єдина.