Диво лотосу і вітру

Як розквітне у трояндах світ –

Білий Світ Червоної Троянди,

Як душа – метеликом щемить,

Що мене закохано привабить...

Небесами! Ця бентежна мить

Розцвіте малим південним вітром:

І крило жасмин не леденить –

Теплі крила! Як світання літа.

І здійметься квітка раз в життя –

Квітка лотосу з болота, мовби

В ній – народжене живе дитя!

І співає гімн – Душа Природи!

Тільки раз вітрець побачить чар

Лотос білий, де живе дитина:

І серця закохано звучать,

Й навіть кішка вірити повинна,

Що життя сплететься як бутон,

Що кохання – радість у сердечку

Ніжно полюбити – дивний сон,

Як молитва у серцях знайдеться.

Ця молитва лине до зірок,

До світанків, до любові! Й б’ється

Вітру сильний рідний голосок,

Очі кішки – сонячні люстерця.

Лиш миттєвість – й стрибнула вона

В білу квітку, щоб життя забрати:

Це була зароджена весна,

Це горіло почуттів багаття.

Лиш миттєвість, що могла нести

Гибель досконалого в прекраснім.

Та любов сердечна розцвісти

Вже могла таким таємним часом.