Храм пророцтв

Минуло століття, пророчий вогонь

Зродився в Горішньому Храмі.

Верховний чаклун одним плеском долонь

Замки спопелив на брамі.

Ховав під плащем прадавню пітьму,

Підкорену власній волі.

І заклик його, як сто зим тому,

Мав значення в кожному слові:

«Хай ті, що крокують тихіше води,

І ті, що руйнують гори,

В усталений час рушають сюди —

І доля до них заговорить.

Нехай не зупинить ніщо на землі:

Ні діви, ні влада, ні злато.

І навіть дракони підступні і злі,

Що здобич будуть виглядати.

А ті, що дійдуть — у броні, не труні,

Отримають правду, як зброю.

І сумнів слабкий згорить у вогні,

Постануть хоробрі герої».

Промова магічна лилась вниз, як струмок,

Навздогін трава шелестіла.

А маг, доказавши, зник у храмі з кісток

Всіх тих, кому не пощастило.