3 Довбуш
Смертельно поранений отаман опришків Олекса Довбуш лежав на землі. Рана, яка була у грудях забирала життя не вблаганно і швидко.
Його очі заплющувалися, а руки колись такі сильні лежали в здовж тіла. -Де ж ви мої, побратими?- А вони вже мчали до нього і тільки страх, що смоляки прийдуть і поглумляться над отаманом стримував крик болю і відчаю.
-Понесіть мене до скелі.- Простогнав чоловік хапаючи ротом повітря.Так і зробили побратими і поклавши, отамана на землю поставали поруч.
Олекса Довбуш померав і не було сили, яка б його сцілила. Заплющивши, очі він помер.
-Вітаю вас, отамане.- Перед ним стояв високий чорний чоловік із золотим годинником при поясі.
-Хто ви?- Олекса стояв у власноруч викопаній печері з облуплиними стінами. Дихати було легко не зважаючи на рану. Та й де вона? Чоловік повів поглядом у низ і не побачив на вишитій сорочці плям крові.
-Я спостережник.- Відповів чоловік. -А про вас, отамане, навіть у нашому світі знають.-
Олекса стояв, наче громум уражений. -Чому ви зі мною розмовляєте?- Він стиснув бартку, яка була поруч.
-Ваші скарби, пане отамане, треба охороняти.- -Багато знайдеться людей ласих до наживи.- -А печер таких як ця ще багато.- Він змахнув руками.
-І, що?- Олекса не терпляче тупнув ногою.
-До ваших печер є ключі, які маєте тільки ви.- -Ви б мали знати, що їхня дія влаштована так, що навіть після смерті ви не розлучитеся з місцями, які вони закривають.- Його голос нитками обплутував чоловіка.-
-І, що далі?- Олекса слухав його уважно Своїм спритним розумом він розумів, що ця зустріч не просто так.
-Отож ви, пане отамане, залишетеся тут у вигляді духа.- -Доки не знайдеться інша ключниця.-
-А чому нею не може бути Дзвінка?- Запитав Олекса.
-Я звісно розумію про ваше до неї кохання, пане отамане, але з деяких причин вона не зможе взяти ваші ключі.- -Почекайте тут і ця людина прийде.- -Через, який час це станеться я не знаю.- Його мова лилася, як ріка заколисоючи Олексу.
-То чому нею не може бути Дзвінка?- Олекса з надією зазернув в очі чорному чоловікові.
-Не може бути ключницею ваша близька людина.- Чоловік говорив до нього, як до малої дитини.
Олекса зітхнув.
-Тоді до зустрічі, пане отамане, я приходитиму до вас.- Мовив Спозтережник і зник у хмарі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!