4 Новина
Гори повивав ранковий туман. Після нічного дощу дороги розмивалися і Олекса був певен, що сьогодні жодного туриста небуде. Частіше він перебував біля своїх скель. Там десь було його тіло. А душа? Чи вона ще десь є?
Він просто дух цих гір.
Часто він покидав гори і блукав містами тішачись, що його ніхто не бачить. Хоча іноді й такі люди були, чи топак не люди. Теж певно бережуть свої ключі і вони не дають їм спокійно спочити. У когось це скарби, а в когось і гріхи не прощені.
Олекса здригнувся. Знав він таку жінку. Вони побачилися в Києві.
Вона вбила сім'ю. Хоч вона не натискала на гачок зброї, але через її доніс до поліції про сімейство Кононенків, які мешкали на Андріївському узозі родину вбили. Їхній батько був зв'ясковим.
Зараз її правнучка не ходить, а донька втратила чоловіка. Може це таке пекло для неї. Олекса не думав, що пекло це обов'ясково яма повна вогню. Для нього булоб пеклом бачити як мучиться Дзвінка, або його батьки. Може таке пекло саме для цієї жінки.
Олекса стрибнув розправляючи руки. Він опинився в печері з облуплиними стінами. Тій самій де йому Спостережник з'явився.
З одного боку стіни стояла лава вкрита килимом. З другого дрова. Хоч він дух та багаття Олексі хотілося.
-Здрастуйте, пане отамане.- Раптом перед ним з'явився чорний чоловік.
-Привіт, спостережнику.- Він любив з ним спілкуватися. Коли Олекса не покидав гір Спостережник розповідав усі новини з долів.
-Маю для вас файну новину, пане отамане, ключниця знайшлася.-
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Юлія Романишин
Наталя Кош