6 печери
Мар'яна стискала руку опришка намагаючись не зомліти від жаху. Вони пролітали над горами. Там "Говерла", а тут раз і вони на горі "Стіг" опинилися.
Дівчина сіла на землю відчуваючи як крутиться голова. Вона хотіла, щоб усе це було сном та вже вона добре тямила, що так не буде.
Олекса тим часом щось шукав у торбі, яка висіла в нього на плечі. -Зара зайдемо в середину і ти побачиш скарби.- Приказував він.
За мить Мар'яна стояла у глибокій печері. Тут було доволі тепло й сухо. Дівчина оглядала поглядом скрині та ще дещо.
Там було багато листків з написами польською мовою. На жаль, вона не вміла читати польською, тому не розуміючи дивилася на пожовтілі від часу букви.
-А, що там пише, Олексо?- Тихо запитала в отамана, який стояв позаду неї.
-Усілякі листи панцькі де вони на мене скаржаться.- А ще у мене був у загоні легінь, який писати вмів, то ми як йшли в села побіля церков та корчмів завжди листки клеяли де у людей просили, щоб вони до нас долучалися.- Відповів він потераючи руки. -Та я більшість із цих листків сюди приносив, бо думав, що мій вік довгим буде, а воно бач як сталося.- Зітхнув гірко.
Мар'яна пройшлася по печері. -А чому тоді вам ці ключі потрібні?- -Сюди ж ніхто не дістанеться.-
-Якби їх не було, то кожна людина це моглаб зробити.- Відповів отаман.
-А є ще?- Запитала Мар'яна.
-Так.- Відповів Довбуш.
Незабаром вони стояли поблизу села "Криворівня". Навколо буяло різнотрав'я, у кронах дерев шелестів вітер, птахи співали свої пісні.
-Куди нам?- Поцікавилася дівчина.
-Ходи за мною.- Олекса пішов своєю швидкою ходою.
Вони опинилися у печері де стояло свіже, наче щойно принесене м'ясо, борошно та овочі.
-Якби нас взяли у засідку, то ми б вижили.- -А ще тут зброя є.- І справді під стінами покотом лежали бартки, пістолі та ножі.
-Цікаво.- Озвалася Мар'янка.
-А ось і спостережник!- Вигукнув Олекса.
Бартка - гуцульський топір.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!