Країна, у якій іде війна

- Країна, у якій іде війна,

Не може буть найкращою на світі.

Тут стільки винних. Тут сивіють діти.

Тут очі правді випиті до дна.

Гектари замінованих полів.

Без ліку корумпованих пакунків.

Й ніяк нема від цього порятунку,

Хоч як вже хто того і захотів.

Війна збиває блендером міста

У цеглу й порох, вершачи утрати.

До зсуву мозку втомлені солдати,

А зміни їм ідейної нема.

Тут вже нема від кого народить

Й не буде скоро вже кого ховати.

Дві стрілки відреклись від циферблата:

Затягується все. Дитинко, їдь!

- Як їхать? Не пускають прадіди,

З могил руками держачи за поли.

А хто весною знов засіє поле,

Щоб всьому світу хліба напекти?

Хто вигребе з руїн усі кістки

Їм спокій дасть, по-людськи поховавши?

І я не можу зрадить, мамо, наших.

Хто, як не ми? Бо хто, коли не ми?

Нема кому вже їхать: всі думки

З корінням косей в маскувальних сітках.

Душа давно горить в окопних свічках.

Слух жде енергодарівських гудків.

Воює кров у браттях ще з АТО.

Змертвіли нирки з катувань в полонах,

А серце підірвалось водним дроном

Два рази попід Керчинським мостом.

Хто ж буде ждать омріяних бортів

Могутньо-легендарних F-16?

Чиї, як не мої, набряклі пальці

Під крила їм підвісять Божий гнів?